THIS INSIDE UKRAINE STORY IS FROM Mykolaiv.

* All images and answers in the feature were provided by the WOW Woman, unless otherwise specified.

INSIDE UKRAINE SERIES: A SNAPSHOT, A DAY-IN-THE-LIFE, A GLIMPSE OF WHAT IT’S LIKE TO LIVE, RESIST, SURVIVE AND PERSEVERE IN A NATION UNDER ATTACK.

GLORY TO THE UKRAINIAN WOW WOMEN, FOR SUPPORTING THEIR COUNTRY AND BRINGING UKRAINE CLOSER TO VICTORY.

As a Ukrainian, I am proud (but also ashamed) to say that I learned more about my country and its people now, during a full-scale russian invasion, than in the preceding decades. I have been hungrily pouring over histories of the different regions of Ukraine, focusing on cities that withstood merciless russian attacks, cities that were freed or those still under the illegal and brutal russian occupation. It is true, you don’t appreciate something until it is gone; in my case, something under a threat of destruction or worse - russian occupation.

The Inside Ukraine project, and the women I’ve featured, have served as catalysts for more in-depth reading and understanding of my homeland. My latest WOW Woman is from the southern Ukrainian city of Mykolaiv. “You have to speak with Tyotia (Aunt) Luba”, Ukrainian friend from New York (a Mykolaiv-native) wrote to me. Mykolaiv is one of many Ukrainian cities that heavily bore (and continues suffering from) the russia-brought pain and terror: non-stop bombings, deliberate damage to the city’s infrastructure and educational institutions (including universities, kindergartens and high schools), night-time destruction of civilian homes and apartments (and families inside them), complete electricity shutdowns in February and March, due to the city’s electric grid bombing, destruction of the city’s fresh water supply and the bombed-out humanitarian corridors (done by the russians to deliberately prevent people from escaping). But the city continues to hold on, and in spring of 2022, together with the Armed Forces of Ukraine, Mykolaiv bravely fought and pushed back a full-on russian ground assault, preventing a real threat of occupation.

Images above provided by the Kropyvnytskyi City Library public Facebook page.

In the meantime, Aunt Luba never left the city; she persevered through the cold temperatures and was one of the many residents forced to procure fresh water from the nearby river. Aunt Luba didn’t just stay, she was determined to resist the aggressor and do what was required in order to help the army and her fellow Mykolaiv-ites. For the past 26 years Aunt Luba worked at the Kropyvnytskyi City Library, among books, kids, local craft displays and senior knitting circles. Then February 24th came and with it, russian bombs. In an instant, an ordinary library became one of Mykolaiv’s centers of resistance.

Throughout Ukraine, local neighbourhood-gathering places, like Kropyvnytskyi City Library, turned into the hubs for community organizing, dissemination of safety information and humanitarian aid distribution. Aunt Luba found herself in a new role, as a humanitarian volunteer. Aunt Luba dutifully rolled up her sleeves, and dove by initiating a trench candle-making operation , she gathered donations for the army and gave out food and warm packs to the starving and frozen residents. The library also served as a beacon of hope and defiance, holding drawing contests for the kiddos, carrying out first-aid and self-defense workshops, and sharing positive news from the community. Of course, many posts were about those perished from the russian bombs. Library’s social media timeline is truly moving and heart-wrenching; as one literally walks through visual documentation of the way a peaceful and proud community responds to a full-scale attack.

”The history of liberty is a history of resistance”, said Woodrow Wilson. On 25 March 2022 Ukrainian President Volodymyr Zelenskyy awarded Mykolaiv the title of Hero City of Ukraine, for enduring and resisting in the “Battle of Mykolaiv”. The battle started on the night of 26 February 2022, when russian ground units tried to enter the city with their tanks and military convoys. As part of the southern Ukraine campaign, the Battle of Mykolaiv ended when russians were pushed out of the city in March 2022; by April, the same year, all but a few of Mykolaiv’s surrounding villages were returned under Ukrainian fold. Mykolaiv has become yet another city to add to my travel bucket list, I want to meet it’s volunteers and hope to shake the hand of the area’s governor, legendary russian troll, Vitaliy Kim.

“Aunt Luba is just a regular woman, who makes candles for the front”, said my friend in New York. This, I found, could not be furthest from the truth; after a full-scale russian aggression on her country, Aunt Luba became an inspiration and embodiment of Ukraine’s strength, resilience and absolute badassery.

Images above provided by the Kropyvnytskyi City Library public Facebook page.

Image #1: Ukrainian red cross volunteer looking over russia-caused carnage in Mykolaiv;

Image #2: “Ukrainian Defenders” exhibit of children’s drawings at the Mykolaiv library. Drawing titled “Keep Ukraine Safe”, artist: Galina Maksimchuk, 15 years old

Image #3: Drawing titled “Glory to Ukraine’s Armed Forces”, artist: Victoria Dimo, 9th grade.

Images above provided by the Kropyvnytskyi City Library public Facebook page.

Image #1: “Ukrainian Defenders” exhibit of drawings at the Mykolaiv library, artist: Daria Babinska, 11 years old.

Image #2: Kids drawing circle at the Mykolaiv library during the war.

Image #3: Ukrainian Red Cross handing out packaged meals to the families whose homes have been destroyed by the russian shelling.

Ukrainian Woman, Tireless Volunteer, Caring Soul, Mykolaiv, Ukraine

1. Name.

My name is Lyubov (translation into English, it means “Love”).

4. What was your typical day like before the war and how has your role changed since the invasion of Ukraine? 

My day always started as any day would, for a working person: in the morning I make breakfast and rush to work. By the end of the day I just want to have a little rest, walk around the park for some fresh air. During my walks I get my strength back, recharge and get “back to work”: I cook dinner and always find the time to take care of the flowers in the flower beds near our apartment block entrance. And as such, the days pass.

In the evenings, I rest and enjoy my favourite pastime: embroidering nature compositions. I create flowers and various nature scenes with beads. This activity gives me immense pleasure.

Mykolaiv, before the war. Images above provided by the Kropyvnytskyi City Library public Facebook page.

When the war broke out, everything ended. Suddenly everything just disappeared. At night I can't sleep due to the constant anxiety. At first, when hearing sirens, we ran down to the basement and hid there. With time, we simply ran to the hallways, to remain “between the walls”. During the worst bombings of 2022, it was all very scary, but we held on.

For the longest time, nothing worked in Mykolaiv (public transport, electricity, water supply, social services, etc.) and everyone stayed in their homes; many people left the city and moved away. Out of 74 staff members, only 20 employees remained in our library. But we were not without work. We boarded up the windows with anything we could find, plywood and various furniture pieces, luckily the glass was spared.

Russia’s continuous attacks on Mykolaiv are ongoing to this day. Images of Mykolaiv above (source) Image #1: University of Shipbuilding of Mykolaiv, shelled by russians on July 15, 2022; Image #2: Mykolaiv Regional State Administration building after russian rocket strike on the morning of March 29, 2022; Image #3: Unexploded rocket sent from a russian multiple rocket launcher, March 9, 2022; Image #4: Residential apartment building, shelled on June 29, 2022.

Mykolaiv was shelled by russians on April 26th, 2023. They killed at least one person and injured 23 others, including two children. It is the first attack the city has seen since Dec 31, 2022. (source)

A month into the invasion, our library director called with a proposal to open in order to run various volunteering efforts on the library premises. We started distributing food and clothing to those in need; then opened a distribution center to give out bread and canned goods. We worked seven days a week, but the days always flew by; plus, we were distracted by the shooting, sounds of explosions and air sirens. We hoped that the war would end soon, but it didn’t.

Above image stills of Ms. Yankovska (top left) and other library workers were taken from the interview with with the Ukrainian TV channel, ICTV.

Later, on November 9th, 2022, when the right bank of the neighbouring Kherson was liberated, we officially re-opened the library for readers; that was when Mykolaiv residents began to return home.

Unfortunately the russians continue carrying out air strikes against Mykoaliv and our defenders are busier than ever. Recently, I carried out a fundraiser to buy food for soldiers at the front; so we began sending various pastries for our guys, as well as the trench candles.

“Most recently, we wanted to do something special for our defenders. For the holy Easter, with the help of our community (including kids), we baked 170 Easter cakes, painted 120 Easter eggs, fried delicious bacon, baked tasty pastries, made Ukrainian sausage (kievbasa), Pickled cucumbers, and sent it all to our boys who are defending us daily.”

5. What would you say are your strengths and superpowers?

I am a volunteer.

6. What are some concrete actions (big or small) you’ve done and continue doing to help Ukraine and Ukrainian people?

My concrete actions consist of making our military and fearless defenders feel warm and not hungry; I want them to feel cared-for and always remembered.

7. What are things you do just for you? Is it possible to stay sane in a war situation? What are some things that help you to not lose yourself?

There is no time to take care of myself now, but that time will one day come. Yes, it is possible to remain morally stable, it depends on the character of the person, as each of us is different.

For the longest time I held on, supporting my loved ones the best I could; but at one point, my nervous system failed, as did my health. I am thankful for the doctors who helped me recover, and then everything fell back into place. I am a strong person, and I know I will endure it; I just want this horror to be over.

8. Do you feel the war changed you? How? Since the start of the war, has anything surprised you about yourself (how you have handled yourself, remained strong, found inspiration in unlikely sources, etc.), about your country, about your ideas about humanity? What have been some of your epiphanies?

Did the war change me? Perhaps not. I feel that I’ve remained the same; I’ve always been reserved and able to find a way out of any situation. I can also unite people around me. I’ve remain that way, even during the war.

9. What do you want the world to know about Ukrainians at this moment in time? About Ukrainian women?

The world has already learned a lot about Ukrainians who are holding on with all their might, wanting to be an independent and free nation.

Ukrainian women are the keepers of their homes; they will protect their children and help others in need. Ukrainian women work tirelessly and volunteer.

10. Who are your WOW Women who inspire you?

A lot of young girls went to defend our homeland, right to the front. I’m proud of our youth, the next generation inspires me very much.

11. What is a place or activity that makes you feel happiest?

I like to grow flowers; entire process from planting a seed and watching it germinate, is fascinating to me. When leaves start appearing and this creation blooms - wow! It is such a pleasure to take part in that, as if watching your child grow.

“My violets are not afraid of the war; they have all bloomed!”

12. What will be the first thing you’ll do when Ukraine wins? What are your dreams for yourself and your family after the war is finished?

When the war ends, I will probably be both happy and crying at the same time. My dream is to have a vacation together with my family. I feel so exhausted.

13. Where can others find you/your work? (links to website, blog, etc).

I don't have any (social media) pages where you can find out about my activities. What I do is covered on the page of the library website and the Central Library named after M.L. Kropyvnytskyi in Mykolaiv FB page.

ЦЯ ІСТОРІЯ "INSIDE UKRAINE" - з Миколаєва.

* Всі фотографії та відповіді в матеріалі були надані WOW Woman, якщо вказано інакше.

СЕРІЯ INSIDE UKRAINE/ВСЕРЕДИНІ УКРАЇНИ: МОМЕНТАЛЬНИЙ ЗНІМОК, ОДИН ДЕНЬ З ЖИТТЯ, ПОГЛЯД НА ТЕ, ЯК ЦЕ - ЖИТИ, ЧИНИТИ ОПІР, ВИЖИВАТИ І НЕ ЗДАВАТИСЯ В КРАЇНІ, ЯКА ПЕРЕБУВАЄ ПІД ЗАГРОЗОЮ.

СЛАВА УКРАЇНСЬКИМ ВАУ-ЖІНКАМ, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ СВОЮ КРАЇНУ І НАБЛИЖАЮТЬ УКРАЇНУ ДО ПЕРЕМОГИ.

“Як українка, я з гордістю (але також і з соромом) можу сказати, що зараз, під час повномасштабного російського вторгнення, я дізналася про свою країну та її народ більше, ніж за попередні десятиліття. Я жадібно перечитую історії різних регіонів України, зосереджуючись на містах, які витримали нещадні російські атаки, містах, які були звільнені, або тих, які все ще перебувають під незаконною і жорстокою російською окупацією. Це правда, що не цінуєш щось, поки воно не зникне; у моєму випадку, щось, що перебуває під загрозою знищення або ще гірше - під російською окупацією.

Проект Inside Ukraine та жінки, про яких я розповідаю, послужили каталізатором для більш глибокого прочитання та розуміння моєї батьківщини. Моя наступна WOW-жінка - з південноукраїнського міста Миколаєва. "Ти маєш поговорити з тіткою Любою", - написала мені українська подруга з Нью-Йорка ( родом з Миколаєва). Миколаїв - одне з багатьох українських міст, яке сильно постраждало (і продовжує страждати) від принесеного росією болю і терору: безперервні бомбардування, навмисне пошкодження міської інфраструктури та освітніх установ (включаючи університети, дитячі садки та школи), нічні руйнування будинків і квартир цивільних осіб (і сімей у них), повне відключення електроенергії в лютому і березні через бомбардування міських електромереж, знищення міського водопостачання та розбомблені гуманітарні коридори (зроблені росіянами, щоб навмисно перешкодити людям втекти). Але місто продовжує триматися, і навесні 2022 року разом зі Збройними силами України Миколаїв мужньо боровся і відбив повномасштабний російський наземний штурм, запобігши реальній загрозі окупації.

Тим часом тьотя Люба ніколи не залишала місто, вона стійко переносила морози і була однією з багатьох мешканців, які були змушені носити прісну воду з найближчої річки. Тітка Люба не просто залишилася, вона була сповнена рішучості протистояти агресору і робити все можливе, щоб допомогти армії та своїм землякам-миколаївцям. Останні 26 років тьотя Люба працювала в міській бібліотеці Кропивницького, серед книг, дітей, виставок місцевих ремесел та гуртків в'язання для дорослих. А потім прийшло 24 лютого, а з ним і російські бомби. В одну мить звичайна бібліотека стала одним із центрів опору в Миколаєві.

По всій Україні місцеві клуби, такі як міська бібліотека Кропивницького, перетворилися на центри організації громад, поширення інформації про безпеку та розподілу гуманітарної допомоги. Тітка Люба знайшла себе в новій ролі - гуманітарного волонтера. Тітка Люба з готовністю засукала рукава і з головою поринула в роботу: організувала окопне свічкарство, збирала пожертви для армії, роздавала їжу і теплі речі голодуючим і замерзлим мешканцям. Бібліотека також слугувала маяком надії та нескореності, проводячи конкурси малюнків для дітей, майстер-класи з надання першої медичної допомоги та самооборони, а також ділилася позитивними новинами з життя громади. Звісно, багато постів було присвячено загиблим від російських бомб. Хронологія подій у соціальних мережах Бібліотеки є справді зворушливою і такою, що розриває серце, адже ми буквально проходимо крізь візуальну документацію того, як мирна і горда громада реагує на повномасштабну атаку.

"Історія свободи - це історія опору", - сказав Вудро Вільсон. 25 березня 2022 року Президент України Володимир Зеленський присвоїв Миколаєву звання "Місто-герой України" за витримку та опір у "Битві за Миколаїв". Битва розпочалася в ніч на 26 лютого 2022 року, коли російські наземні підрозділи намагалися увійти до міста з танками та військовими колонами. Як частина південноукраїнської кампанії, битва за Миколаїв завершилася, коли росіяни були витіснені з міста в березні 2022 року; до квітня того ж року всі навколишні села Миколаєва, за винятком кількох, були повернуті під українську владу. Миколаїв став ще одним містом у моєму списку подорожей, я хочу зустрітися з його волонтерами і сподіваюся потиснути руку губернатору області, легендарному російському тролю Віталію Кіму.

"Тьотя Люба - звичайна жінка, яка робить свічки для фронту", - сказав моя нью-йоркська подруга. Це, як я виявила, зовсім далеко від істини: після повномасштабної російської агресії проти її країни тьотя Люба стала натхненням і уособленням сили, стійкості та абсолютної крутості української нації". - Ольга Шмайденко, засновниця WOW Woman.

УКРАЇНКА, НЕВТОМНА ВОЛОНТЕРКА, НЕБАЙДУЖА ДУША, МИКОЛАЇВ

1. Імʼя.

Моє ім'я Любов.

2. Де ви народилися і де ви зараз живете?

Народилася я в селі Трихати Миколаївської обл.На цей час мешкаю в м.Миколаїві.

3. На кого навчались та за якою професією працюєте зараз?

За професією я майстер закрійник дитячого одягу. Працювала 20 років на фабриці Евіс в Миколаїві. За станом здоров'я звільнилась, а через півроку влаштувалася в міську бібліотеку ім. М Л Кропивницького в господарський відділ, де вже працюю 26 років.

4. Як виглядав ваш звичайний день до війни та як змінилася ваша роль після вторгнення в Україну? 

Мій день починається як зазвичай у кожної людини яка працює, зранку приготувати сніданок, і швиденько на роботу, а по закінченю робочого дня хочу трішки відпочити пройтися по скверу подихати повітрям. Сили набралась і знову за справи, потрібно приготувати вечерю, а ще встигнути пограбатися на клумбах вони в нас біля під'їзду розташовані, так і минає день. А ввечері я відпочиваю займаюся улюбленою справою: плету з бісеру композиції квітів, дерев; це приносить мені задоволення.

Коли почалася війна все закінчилось. Раптом все кудись поділося. Вночі не спиш постійна тривога, спочатку бігали до підвалу ховались там, а потім між двума стінами у коридорі залишалися, дуже страшно було, але тримались. Довгий час в місті нічого не працювало всі сиділи вдома, багато людей покинуло місто і виїхали. В нашій бібліотеці лишилося десь 20 працівників, а взагалі в штаті 74 людини. Але ми без роботи не залишилися все чим тільки можно забивали вікна, фанерою, осбі, і наші вікна збереглись.

Так минув десь міся, і мені зателефонувала наша директорка та запропонувала працювати як волонтер. Так на території бібліотеки ми почали комплеутувати пайки, потім відкрили пункт де видавали хліб та концерви. Працювали без вихідних, але так швидко минали дні і відволікаїшся від стрілянини. Дуже сподівалися що війна швидко закінчиться, але так не сталося. Одного разу побачила в інтернеті як робити окопні свічки. Прийшла на роботу і запропонувала також виготовляти. Всі погодилися, іми з вересня після роботи лишалися робили свічки. Це було так зворушливо, що ми хоть чимось допомагаємо нашим військовим. За місяць виготовляли по 400шт. Згодом коли звільнили правий берег Херсону відкрили бібліотеку для чітачів, і потрохи почали повертатися додому наші мешканці.

Я запропонувала збирати гроші для того щоб можливо було закупити продукти. Таким чином ми разом із свічками відправляли нашим військовим ще і різну випічку. А на Великдень напекли 170 пасок, 120 писанок покрасили, насолили сала, запекли пічерівка, наробили кавбас, домашне соління, і все це на св'ята поїхало до наших хлопчиків які нас боронять.

5. Які, на вашу думку, ваші сильні сторони та надздібності?

Я волонтер.

6. Які конкретні дії (великі чи маленькі) ви зробили та продовжуєте робити, щоб допомогти Україні та українському народу?

Конкретні дії мої такі щоб наші військові почували себе в теплі та були не голодні, і відчували що про них дбають та завжди пам'ятають.

7. Як ви дбаєте про себе? Чи можна взагалі залишатися морально стабільним в умовах війни? Що саме допомагає вам збирати себе до купи?

Зараз нема часу дбати про себе, але прийде час все буде добре. Морально, стабільному можно залишатися це залежить від характера людини. Я довгий час трималася і підтримувала своїх близьких, але певного часу нервова система дає збій підводить здоров'я. Для твого рехтування є медики які приводять до тями і згодом стає все на свої місця. Я сильна людина, і все витримаю скорішби все це страхіття скінчилось.

8. Чи відчуваєте, що війна змінила вас? Яким чином? Чи здивувались ви самій собі (як ви тримались, залишалися сильними, знаходили натхнення в несподіваних джерелах тощо), у своїй країні, у своїх уявленнях про людяність, у своєму ставленні до світу? Що стало для вас прозрінням?

Чи війна мене змінила? Мабудь ні. Я лишилася такою як і була, я завжди була стримана, знаходила вихід з будьякого положення могла згуртувати біля себе людей. Такою я і лишилась.

9. Що ви хочете, щоб світ знав про українців у цей момент часу? Про українських жінок?

Світ вже багато дізнався про Українців які тримаються з уси сил, і які хочуть бути незалежними Українські жінки це берегині своїх осель які захистять своїх дітей, а також допоможуть іншим. Вони без втоми працюють, волонтерять.

10. Які WOW-жінки вас надихають?

Дуже багато молодих дівчат пішли захищати нашу Батьківщину, такі мене надихають я пишаюся нашою молодью.

11. Яке місце або заняття робить вас найщасливішою?

Я люблю вирощувати квіти. Коли висіваїш сіміна, і спостерігаєш коли вони проростають, а потім зявляються листики потім квітнуть це таке задоволення, що ти її виростила наче свою дитину.

12. Що ви зробите в першу чергу, коли Україна переможе? Про що ви мрієте для себе та своєї родини після закінчення війни?

Коли закінчиться війна я мабудь буду в одночас радіти і плакати. Хочу з родиною відпочити дуже втомилася.

13. Де інші можуть знайти інформацію про вас/вашу діяльність? (посилання на вебсайт, сторінки в соц.мережах тощо)

Я неведу ніякої сторінки де можно дізнатися про мою діяльність. Те чим я займаюсь висвітлюють на сторінках бібліотечного сайту Центральна бібліотека ім.М.Л. Кропивницького м.Миколаїв.