THIS INSIDE UKRAINE STORY IS FROM Kyiv.

* All images and answers in the feature were provided by the WOW Woman, unless otherwise specified. Some images were granted for usage by the Right Livelihood via Ms. Matviichuk.

INSIDE UKRAINE SERIES: A SNAPSHOT, A DAY-IN-THE-LIFE, A GLIMPSE OF WHAT IT’S LIKE TO LIVE, RESIST, SURVIVE AND PERSEVERE IN A NATION UNDER ATTACK. GLORY TO THE UKRAINIAN WOW WOMEN, FOR SUPPORTING THEIR COUNTRY AND BRINGING UKRAINE CLOSER TO VICTORY.

The word existence is defined as “a continued survival; a state of being real”. Each day, since 2/24/22, Ukrainians spent fighting, to survive, to be able to exist as a free nation. In this ongoing struggle, there are no alternatives, no plan B; to accept anything less than a free and democratic Ukraine, would be to submit to the russian occupier, to be occupied by the aggressor state. This existential battle is happening today, right now, as you read these words.

In February 2022, we all witnessed as russia, under the pretense of liberation and de-Nazification, invaded a sovereign European nation, then began to systematically destroy Ukrainian cities and towns, triggering the largest refugee crisis in Europe, since the Second World War. We listened to the russian aggressor’s abhorrent reasoning for an unprecedented and illegal attempt at a foreign land-grab, watched him cross Ukraine’s border and initiate a destruction of the critical civilian infrastructure (shelling of educational institutions, healthcare facilities such as maternity hospitals, cancer clinics and hospitals for special surgeries, as well as bombings of the water and power supply stations throughout Ukraine). We then checked-in with our loved ones after learning of the murders of the civilian population and the relentless and cruel nightly kamikaze drone attacks of the sleeping Ukrainian families. The news showed us the aftermath of the russian torture and murders of Ukrainians in the de-occupied territories (crimes russians didn’t even bother hiding, due to their self-congratulatory feeling of impunity), imprisonment of Ukrainian defenders, as well as targeting of volunteer paramedics in a series of “double-taps” (hitting a target, waiting a few minutes for first responders to arrive, and then hitting the same spot again for maximum carnage). Yes, russians did this.

Russian propaganda channels post daily summaries, publicly admitting their criminality, yet somehow framing their crimes as “progress” on a foreign land. In their summary reports they speak about “neutralization” of human beings, Ukrainian defenders, who are fiercely protecting their home from the invader; russian citizens in russia seem to triumphantly applaud these crimes. Each day spent by the russian federation on Ukrainian soil adds to the list of russia’s crimes against humanity; just this month, russians exploded a massive hydro dam in the southern region of Ukraine, unleashing a continuous mass of water so devastating, we are yet to get the full picture of how many lives perished or what the extent of the ecological devastation to the region will be.

As a Ukrainian living abroad, I watch the news from my homeland with horror, overcome with constant anger. I know I am not alone. It is infuriating to Ukrainians and Ukrainian supporters to, for example, comprehend reports of torture and murder of dissenters as russia continues to russify the occupied Ukrainian territories (force russian education, television and propaganda). In addition, russia continues to seize custody of children whose parents they killed or detained; reports have surfaced of the hundreds of kids taken to russia from the various children institutions, throughout the Ukrainian areas occupied by the russian forces.

This Inside Ukraine interview is with Ms. Oleksandra Matviichuk, a WOW Woman who is changing lives of Ukrainian people through legally representing their individual personhood. Additionally, she tirelessly spreads the truth about illegal actions of the russian aggressor on the territory of Ukraine. Finally, together with her colleagues in the Center for Civil Liberties, she is compiling a comprehensive dossier of war crimes and injustices brought on by Putin and his accomplices.

As one of my WOW Women said: “Oleksandra is incredible! She has a calm, but extremely strong energy that somehow is also very empathic.” For this strength, together with her team, Ms. Matviichuk was recognized with a Nobel Peace Prize.

By seeing her ambitious projects through, Oleksandra most certainly has her work cut out.

Justice for the crimes committed by the russian federation. Is it possible to seek justice for the aggressor, in the time of war, while the aggression is ongoing? Russia is relying on the slowdown of the war news cycle, West’s war fatigue and a pullback of the international support for Ukraine. Although world’s news reports about Ukraine did slow to a trickle, russia’s aggression didn’t; during the month of May, 2023 alone, Kyiv (Ukraine’s capital) was bombed in 20 separate organized attacks, with multiple drone strikes each. Ukrainians, inside and outside the country, want justice and accountability! Ms. Oleksandra Martviihuk is doing something about it.

“It is necessary to establish a special tribunal on aggression and bring Putin, Lukashenko and other perpetrators of this crime to justice,” states Ms. Matviichuk. “Justice should be independent from the strength of an authoritarian regime. I’m sometimes asked why the Russians shot civilians in Bucha and left their bodies lying in the street until the area was liberated. My answer is simple: This cruelty is a direct result of the impunity that Russia has enjoyed for decades. The Russian military has committed horrible war crimes in Chechnya, in Georgia, in Moldova, in Mali, in Syria and in Libya and has never been punished for it. That’s why the democratic world’s actions must demonstrate that the guilty in Ukraine cannot be allowed to hide behind Putin. Sooner or later, those who have committed crimes must be held accountable for what they have done with their own hands. The guarantee of accountability could help to reduce the brutality of the violations that the Russians continue to commit in Ukraine every day; indeed, it can even save lives. A war turns people into numbers. Only justice can give names back to the victims. Only justice can restore their human dignity,” Oleksandra wrote.

I am often asked, here in the United States: “What does the end of the war look like? What would it take to end this war?” I usually take a deep breath, pause and try to remember that, here in the US, the question is oftentimes asked out of genuine ignorance of the facts on the ground. Other times, the subtext of the question points to the idea of a compromise, a possible “peaceful” resolution between russia and Ukraine. Thanks to Oleksandra, I am now armed with a succinct response, from this excerpt from her speech to Europe on May 9th, 2023:

Ms. Matviichuk said: “People in Ukraine want peace more than anyone else. But peace does not come when the country that was attacked lays down its weapons. That’s not peace, that’s occupation. And occupation is just war in another form. Russia has introduced a reign of terror on the occupied territories, to keep them under control. This means that Russian troops and special forces exterminate local leaders—mayors, civil society activists, journalists, volunteers, priests, and artists. Without regard for age, sex, or health. People have no chance to defend their freedom, their property, their lives, and the lives of their loved ones. Occupation is not a matter of exchanging the flag of one state for that of another. Occupation brings torture, deportation, forced adoption, denial of identity, filtration camps, mass graves. In one of these mass graves, in the liberated Kharkiv region, under marker number 319 the body of Volodymyr Vakulenko was found. Volodymyr was a children’s author. He wrote wonderful stories for children and entire generations grew up on his books. During the Russian occupation, Volodymyr disappeared. His family hoped until the very end that he was alive, that he was in Russian captivity, like thousands of other people. It is hard for them to accept the forensic results that identified his body. Sustainable peace means the freedom to live without fear, the freedom to make plans for the future. We need to stop disguising military threats as “political compromises.” Calls for Ukraine to stop defending itself just to satisfy Russia’s imperial appetites are not merely misguided. They are immoral. People cannot be abandoned in the occupied territories to face death and torture. People’s lives cannot be a “political compromise.” Fighting for peace means not succumbing to pressure from the aggressor, it means defending people from its cruelty.”

Human Rights Defender, Nobel Peace Laureate, Ukrainian Woman, Kyiv, Ukraine

1. Name. 

Oleksandra Matviichuk, but my friends call me Lesya.

2. Where were you born and where do you live now?

I was born in Kyiv and live here now.

3. What did you study and what is your profession?

I have a master's degree in law. I work in the field of protection of human rights.

4. What was your typical day like before the war and how has your role changed since the invasion of Ukraine? 

In February 2014, I worked as the coordinator of Euromaidan SOS (a grassroots initiative created in response to the violent dispersal of a peaceful student demonstration on Kyiv’s Maidan Square, November 30, 2013). We united several thousand people and provided legal and other assistance to persecuted protesters across Ukraine. People were being beaten, arrested, kidnapped, and imprisoned on trumped-up charges. At that time, we became the first human rights initiative to send mobile teams to document war crimes in Crimea and the (eastern Ukrainian) regions of Luhansk and Donetsk (Russia’s first illegal entry into Ukraine back in 2014). Since February 2014, we’ve focused on the illegal practice of arbitrary detention, torture, sexual violence and murder of people in Ukraine’s occupied Eastern territories. In parallel, we’ve promoted democratic reforms in Ukraine: training new patrol officers, drafting laws, and working on the creation of a jury trial.

After February 24th last year (the day Russia attacked Ukraine in an full-scale invasion), my life changed completely. We have faced and worked on an unprecedented number of war crimes. With all my experience to date, my knowledge and skills in this sphere, I was not prepared (for what was was about to unfold in my country).

5. What would you say are your strengths and superpowers?

I have two important phrases in my Facebook profile:

“Pessimism is a luxury we cannot afford” and “When strength ends, character begins”.

These are my strengths.

6. What are some concrete actions (big or small) you’ve done and continue doing to help Ukraine and Ukrainian people?

Russia uses war crimes as a method of warfare. Russia is trying to break Ukrainian resistance and occupy Ukraine through the untold pain of the civilian population. We are documenting this pain so that sooner or later Putin, Lukashenko and the rest of the Russian war criminals will be punished. For this purpose, we and our partners created the initiative "Tribunal for Putin" and together we documented 41,000 episodes of war crimes in the first year of the full-scale invasion alone.

We are fighting for justice for every person affected by Russian aggression.

7. What are things you do just for you? Is it possible to stay sane in a war situation? What are some things that help you to not lose yourself?

This is a difficult question that has no answer. First of all, I am a human being, and it is difficult for me to remain emotionally stable when we are working with humans in pain. Personally, I am inspired by the examples of Ukrainian strength. We live in a time when ordinary people are doing extraordinary things: folks rescuing neighbors from the rubble of destroyed houses, surgeons performing medical procedures in the basements with nothing but flashlights (due to Russia decimating Ukrainian electrical grids), volunteers breaking through occupation blockades to deliver humanitarian aid, every day people taking up arms to protect the peaceful future of their children in a democratic country. Ordinary people are a powerful force; that is why "Be Brave Like Ukraine" has become a recognizable brand in the world.

8. Do you feel the war changed you? How? Since the start of the war, has anything surprised you about yourself (how you have handled yourself, remained strong, found inspiration in unlikely sources, etc.), about your country, about your ideas about humanity? What have been some of your epiphanies?

I have not yet had the opportunity to reflect on what has happened to me and to all of us; I have nor time nor the emotional strength. At this moment, I just have to do my job. I'll think about this question later. What is obvious is that there are many things in our lives that we thought were important, yet it turned out that they didn’t matter at all.

At the end of the day, there are only a few things worth living and fighting for. I don't want to carry this war in me for the rest of my life, and will try to forget many things when it's all over. But what I want to always remember forever, is what it means to be human.

9. What do you want the world to know about Ukrainians at this moment in time? About Ukrainian women?

I am often asked about the role of women during the full-scale Russian invasion. I know a lot of fantastic women in different fields. Women make government decisions, women fight in the Armed Forces, women coordinate volunteer initiatives, women document war crimes. Women can fulfill any role they want. They belong in all possible roles. Women are at the forefront of our fight for freedom. Because courage has no gender.

10. Who are your WOW Women who inspire you?

There are many women with whom I have been lucky enough to work or live in the same time, I can't list them all - Maria Berlinska, Tata Kepler, Yulia Payevska, Andriana (Tayra) Susak, and many, many others.

11. What is a place or activity that makes you feel happiest?

Embraces from my family.

12. What will be the first thing you’ll do when Ukraine wins? What are your dreams for yourself and your family after the war is finished?

Victory for Ukraine is not just about driving Russian troops out of our territory, liberating Crimea and other occupied regions. Victory for Ukraine means a successful democratic transformation; in other words, building a state where everyone's rights are protected, the government is accountable and does not steal, the courts are fair and independent, and the police serve the people, not disperse peaceful demonstrations. So, after our victory over Russia, I will have a lot to do.

13. Where can others find you/your work? (links to website, blog, etc).

- Wikipedia page

- Facebook page 

- Twitter: @avalaina

- Instagram: @avalaina_ua

“Слово "існування" визначається як “буття; наявність кого-, чого-небудь у дійсності; тривале виживання; стан реальності". Щодня, починаючи з 24.02.22, українці боролися, щоб вижити, щоб мати можливість існувати як вільна, реальна нація. У цій боротьбі, що триває, немає альтернатив, немає плану Б; прийняти щось менше, ніж вільну і демократичну Україну, означало б підкоритися російському окупанту, бути окупованим державою-агресором. Ця екзистенційна битва відбувається сьогодні, прямо зараз, коли ви читаєте ці слова.

У лютому 2022 року ми всі стали свідками того, як росія вторглася (під приводом визволення та денацифікації) до суверенної європейської держави, а потім почала систематично руйнувати українські міста та селища, спричинивши найбільшу кризу біженців у Європі з часів Другої світової війни. Ми вислухали огидні аргументи російського агресора щодо безпрецедентної та незаконної спроби захоплення території, спостерігали, як він перетнув кордон України та точку неповернення, продовжуючи руйнувати критично важливу цивільну інфраструктуру (обстріли навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, таких як пологові будинки, лікарні, онкологічні клініки та лікарні для проведення спеціальних операцій, а також бомбардування водо- та електростанцій по всій Україні) і зв'язалися з нашими близькими після того, як дізналися про вбивства цивільного населення та безжальні і жорстокі нічні бомбардування безпілотниками-камікадзе сплячих українських родин. Новини показали нам наслідки російських варварських катувань і вбивств українських цивільних осіб на деокупованих територіях (факт, який росіяни навіть не намагалися приховувати через своє самовдоволене почуття безкарності), ув'язнення українських захисників, навіть обстріли волонтерів-парамедиків у серії "подвійних ударів" (влучили в ціль, почекали кілька хвилин, поки прибудуть служби швидкого реагування, а потім знову влучили в ту саму точку для максимальної кривавості). Так, росіяни зробили це.

Російські пропагандистські канали публікують абсурдні щоденні зведення, публічно визнаючи свою злочинність, але чомусь видаючи свої злочини за "прогрес" на чужій землі. У своїх звітах про "знешкодження" людей російські військові маріонетки оголошують хоробрих українських захисників, які запекло захищають свій дім, ворогом, якого вони з гордістю знешкоджують. Російські громадяни вдома, здається, тріумфально аплодують цим злочинам. Кожен день, проведений Російською Федерацією на українській землі, додає до списку злочинів Росії проти людства; лише цього тижня росіяни підірвали українську греблю в південному регіоні країни, випустивши суцільну масу води, настільки руйнівну, що ми ще не маємо повного уявлення про те, скільки життів загинуло, як і не розуміємо до кінця масштабів екологічного спустошення в регіоні.

Як українка, яка живе за кордоном, я з жахом дивлюся новини з Батьківщини, мене охоплює постійна злість. Я знаю, що я не одна така. Українців та українських прихильників, наприклад, бісить, коли вони сприймають повідомлення про тортури та вбивства дисидентів у той час, як росія продовжує русифікувати окуповані українські території (нав'язувати російську освіту, телебачення та пропаганду). Крім того, росія продовжує захоплювати дітей, чиїх батьків вона вбила або затримала; з'явилися повідомлення про сотні дітей, вивезених до росії з різних дитячих установ по всій території України, окупованій російськими військами.

Це інтерв'ю для Inside Ukraine про Олександру Матвійчук - WOW Жінку, яка змінює життя українців через юридичне представництво їхніх громадянських прав та свобод. Крім того, вона невтомно поширює правду про незаконні дії російського агресора на території України. Нарешті, разом зі своїми колегами з Центру Громадянських Свобод вона збирає вичерпне досьє воєнних злочинів та несправедливостей, скоєних Путіним та його поплічниками.

Як сказала одна з моїх WOW Жінок: "Олександра неймовірна! Вона має спокійну, але надзвичайно сильну енергетику, яка якимось чином також є дуже емпатичною". За цю силу разом зі своєю командою пані Матвійчук отримала Нобелівську Премію Миру.

Правосуддя за злочини, скоєні російською федерацією; чи можливо домагатися правосуддя для агресора під час війни, коли агресія триває? Росія розраховує на уповільнення циклу новин про війну, втому Заходу від війни та зменшення міжнародної підтримки України. Хоча світові новини про Україну дійсно сповільнилися до цівки, російська агресія не сповільнилася; лише протягом травня 2023 року Київ (столиця України) зазнав бомбардувань з 20 окремих організованих атак, кожна з яких супроводжувалася кількома ударами з безпілотників. Українці, як всередині країни, так і за її межами, хочуть справедливості та підзвітності! Пані Олександра Матвійчук дещо робить для цього.

"Необхідно створити спеціальний трибунал з питань агресії та притягнути до відповідальності Путіна, Лукашенка та інших винуватців цього злочину", - заявляє пані Матвійчук. "Правосуддя має бути незалежним від сили авторитарного режиму. Мене іноді запитують, чому росіяни розстрілювали мирних жителів Бучі і залишили їхні тіла лежати на дорозі, поки місто не було звільнене. Моя відповідь проста: Ця жорстокість є прямим наслідком безкарності, якою Росія користувалася протягом десятиліть. Російські військові скоїли жахливі військові злочини в Чечні, Грузії, Молдові, Малі, Сирії та Лівії і ніколи не були покарані за це. Саме тому дії демократичного світу мають продемонструвати, що не можна дозволити винним в Україні сховатися за спиною Путіна. Рано чи пізно ті, хто скоїв злочини, повинні відповісти за те, що вони зробили своїми руками. Гарантія відповідальності може допомогти зменшити жорстокість порушень, які росіяни продовжують здійснювати в Україні щодня; більше того, вона може навіть врятувати життя. Війна перетворює людей на цифри. Тільки правосуддя може повернути жертвам імена. Тільки правосуддя може відновити їхню людську гідність", - написала Олександра.

Мене часто запитують тут, у США: "Як виглядає кінець війни? Що потрібно зробити, щоб закінчити цю війну?" Зазвичай я глибоко вдихаю, роблю паузу і намагаюся згадати, що тут, у США, це питання часто ставлять від щирого незнання фактів на місці. В інших випадках підтекст питання вказує на ідею компромісу, можливого "мирного" врегулювання між росією та Україною. Завдяки Олександрі я тепер збройна лаконічною відповіддю, наведеною в цьому уривку з її промови перед Європою 9 травня 2023 року:

Пані Матвійчук сказала: "Люди в Україні хочуть миру більше, ніж будь-хто інший. Але мир не настає, коли країна, на яку напали, складає зброю. Це не мир, це окупація. А окупація - це війна в іншій формі. Росія запровадила режим терору на окупованих територіях, щоб тримати їх під контролем. Це означає, що російські війська та спецпризначенці знищують місцевих лідерів - мерів, громадських активістів, журналістів, волонтерів, священиків та митців. Без огляду на вік, стать чи стан здоров'я. Люди не мають жодного шансу захистити свою свободу, своє майно, своє життя та життя своїх близьких. Окупація - це не питання обміну прапора однієї держави на прапор іншої. Окупація - це катування, депортації, примусове усиновлення, заперечення ідентичності, фільтраційні табори, масові поховання. В одній з таких масових могил, на звільненій Харківщині, під маркером № 319 було знайдено тіло Володимира Вакуленка. Володимир був дитячим автором. Він писав чудові оповідання для дітей, на його книжках виросли цілі покоління. Під час російської окупації Володимир зник. Його родина до останнього сподівалася, що він живий, що він у російському полоні, як і тисячі інших людей. Їм важко прийняти результати судово-медичної експертизи, яка ідентифікувала його тіло. Сталий мир - це свобода жити без страху, свобода будувати плани на майбутнє. Ми повинні припинити маскувати військові загрози під "політичні компроміси". Заклики до України припинити захищати себе лише для того, щоб задовольнити імперські апетити Росії, не просто помилкові. Вони аморальні. Не можна кидати людей на окупованих територіях на смерть і тортури. Життя людей не може бути "політичним компромісом". Боротися за мир означає не піддаватися тиску з боку агресора, це означає захищати людей від його жорстокості".

Правозахисниця, Нобелівська Лауреатка Миру, Українка, Київ

1. Імʼя.

Матвійчук Олександра. Друзі називають мене Леся.

2. Де ви народилися і де ви зараз живете?

Народилась у Києві та живу тут. 

3. На кого навчались та за якою професією працюєте зараз?

Магістр права. Працюю у сфері захисту прав людини.

4. Як виглядав ваш звичайний день до війни та як змінилася ваша роль після вторгнення в Україну? 

У лютому 2014 року я була координатором Євромайдан SOS. Ми об’єднали кілька тисяч людей та надавали допомогу переслідуваним учасникам протесту по всій країні. Тоді людей били, арештовували, викрадали, кидали за грати за сфабрикованими обвинуваченнями. Тоді ми стали першою правозахисною ініціативою, яка відправила мобільні групи для документування воєнних злочинів до Криму та Луганської і Донецької областей. Із лютого 2014 у  нашому фокусі незаконна практика свавільного утримання, катування, сексуального насильства та вбивства людей на окупованих територіях. Паралельно усі ці роки ми просували демократичні реформи в країні - навчали нових патрульних, розробляли законопроекти, працювали над створенням суду присяжних.

Після 24 лютого минулого року моє життя повністю змінилося. Ми зіштовхнулися із безпрецендентною кількістю воєнних злочинів. Навіть я зі всім своїм досвідом, знанням та навичками не була до цього готова.

5. Які, на вашу думку, ваші сильні сторони та надздібності?

У мене на фейсбуці у профілі написані дві важливі для мене фрази. Песимізм - це розкіш, яку ми не можемо собі дозволити. Коли закінчуються сили - починається характер. Ось це і є мої сильні сторони.

6. Які конкретні дії (великі чи маленькі) ви зробили та продовжуєте робити, щоб допомогти Україні та українському народу?

Росія використовує воєнні злочини як метод ведення війни. Росія намагається зламати спротив та окупувати Україну через невимовний біль цивільного населення. Ми документуємо цей біль, щоб рано чи пізно Путін, Лукашенко та решта російських воєнних злочинців були покарані. Для цього ми з партнерами створили ініціативу “Трибунал для Путіна” і спільними зусиллями тільки за перший рік повномасштабного вторгнення задокументували 41 тисячу епізодів воєнних злочинів. Ми боремося за справедливість для кожної людини, яка постраждала від російської агресії.

7. Як ви дбаєте про себе? Чи можна взагалі залишатися морально стабільним в умовах війни? Що саме допомагає вам збирати себе до купи?

Це складне питання, на яке немає відповіді. Перш за все я людина, і мені складно залишатися емоційно стабільною, коли ми працюємо із людським болем. Але мене надихають приклади інших людей. Ми живемо в час, коли звичайні люди роблять надзвичайні речі - рятують інших із-під завалів зруйнованих будинків, проводять медичні операції у підвалах без світла, проривають блокаду, щоб провести гуманітарну допомогу, стають до зброї, щоб захистити мирне майбутнє своїх дітей у демократичній країні. Звичайні люди мають потужну силу. Саме тому “сміливий як українці” стало впізнаваним брендом у світі.

8. Чи відчуваєте, що війна змінила вас? Яким чином? Чи здивувались ви самій собі (як ви тримались, залишалися сильними, знаходили натхнення в несподіваних джерелах тощо), у своїй країні, у своїх уявленнях про людяність, у своєму ставленні до світу? Що стало для вас прозрінням?

Я досі не мала можливості відрефлексувати, що зі мною та усіма нами сталося. Зараз нема ні часу, ні емоційних сил. Зараз я мушу робити свою роботу. Я подумаю над цим пиианням пізніше. Із того, що очевидно: у нашому житті є багато речей, які ми вважали важливими. Так от, виявилося, що вони не мають значення взагалі. І є тільки кілька речей, заради яких варто жити та боротися. Я не хочу нести в собі цю війну все життя, і багато чого волію забути, коли усе закінчиться. Але хочу назавжди запам‘ятати, що значить бути людиною.

9. Що ви хочете, щоб світ знав про українців у цей момент часу? Про українських жінок?

Мене часто питають про роль жінок під час повномасштабного вторгнення Росії. Я знаю багато фантастичних жінок у різних сферах. Жінки приймають державні рішення, жінки воюють у ЗСУ, жінки координують волонтерські ініціативи, жінки документують воєнні злочини. Жінка може виконувати будь-яку роль, яку вона захоче. Їй належать усі можливі ролі. Жінки на передовій нашої боротьби за свободу. Тому що мужність немає гендеру.

10. Які WOW-жінки вас надихають?

Є багато жінок, із якими мені пощастило працювати або жити в одному часі, усіх не перерахуєш - Марія Берлінська, Тата Кеплер, Юлія Паєвська, Андріана Сусак і багато-багато інших.

11. Яке місце або заняття робить вас найщасливішою?

Обійми рідних людей.

12. Що ви зробите в першу чергу, коли Україна переможе? Про що ви мрієте для себе та своєї родини після закінчення війни?

Перемога для України - це не просто вигнати російські війська за межі нашої території, звільнити Крим та інші регіони. Перемога для України - це провести успішну демократичну транформацію, іншими словами побудувати державу, де права кожної людини захищені, влада підзвітна та не краде, суди справедливі та незалежні, а поліція служить людям, а не розганяє мирні демонстрації. Тож після нашої перемоги над Росією мені буде чим зайнятися.

13. Де інші можуть знайти інформацію про вас/вашу діяльність? (посилання на вебсайт, сторінки в соц.мережах тощо)

• Wikipedia

• Facebook 

• Twitter: @avalaina

• Instagram: @avalaina_ua