THIS INSIDE UKRAINE STORY IS FROM Rivne.

INSIDE UKRAINE SERIES: A SNAPSHOT, A DAY-IN-THE-LIFE, A GLIMPSE OF WHAT IT’S LIKE TO LIVE, RESIST, SURVIVE AND PERSEVERE IN A NATION UNDER ATTACK.

GLORY TO THE UKRAINIAN WOW WOMEN, for SUPPORTING THEIR COUNTRY AND BRINGING UKRAINE CLOSER TO VICTORY.

"When I used to think of a nation defiantly standing up against an aggressor, my mind immediately went only to military defense. But since russia’s brutal full-scale invasion of my country, Ukrainians have shown me other ways to remain defiant. I’ve seen soldiers singing and creating memes to lift the spirits of their compatriots. I’ve witnessed couples exchanging vows in front of missile-damaged buildings, intent on preserving their reality for future generations. I’ve listened to classical concerts staged atop the rubble of bombed-out theaters. I’ve watched as civilian volunteers, in long lines, clear the rubble in the hopes of digging up survivors from the ruins of russian-destroyed apartment blocks.

One form of resistance stood out to me—a community of Ukrainian artists fiercely preserving access to the arts, despite the bombings and air raid alarms. By continuing to create, they offer a lifeline to the human spirit, a connection to something pre-war, something humane, something real. Stéphane Hessel, a French resistance fighter during World War II, once said, 'To resist is to create.' Throughout this period of heroic Ukrainian resistance, I’ve come to understand that art is more than an emotional outlet. It helps people process the trauma of conflict while offering hope and solidarity.

My Inside Ukraine WOW Woman Olga Turutja-Prasolova does just that. Through her artful stage productions, Olga is not only preserving the culture and identity that russians seek to erase, but she also reminds both Ukrainians and the world of the enduring strength and humanity that persists; defiance, even under siege."

- Olga Shmaidenko, Founder of WOW Woman

Theatre Director, Artist, Rivne

3. What did you study and what profession do you work in now?

I have two degrees: a Masters of Theatre and Puppetry and a Director of Animation Theatre. I currently work as a theatre director and an artist.

4. What did your typical day look like before the war and how has your role changed since the invasion of Ukraine?

Life BEFORE the full-scale invasion

I loved my life very much. I used to drink a leisurely coffee in the morning and go to my favourite job in the theatre. Rehearsals in the morning and performances in the evening.

AFTER. SELF-PORTRAITS and a photo with my Son.

5. Where were you when the Russian attack happened (in 2022, but of course, you can write about the first land grab, the Maidan, and Crimea)? Did you believe in the possibility of a russian military offensive against key cities in Ukraine and the beginning of a full-scale aggression?

I was in Kharkiv, sleeping in my bed (when they attacked). I didn't believe it would happen. I thought it (warning of the russian invasion) was nonsense.

You left Ukraine after the bombings of Kharkiv started. What made you return to Ukraine after a year in Portugal?

A year after we escaped to Portugal, I was beginning to think differently and feel disconnected from Ukrainian experience. I felt that I didn't fully understand all the processes inside Ukraine, how people were feeling, what they were doing, how they were coping. I needed to return, to Kharkiv, to understand and see it with my own eyes. The city I saw, was something out of an apocalypse film. People were doing the best they could (under shelling and air raid alarms), but then, after turning the corner, I would come across a weed growing in a sidewalk. Many people have left the city. It used to be a busy city. It was hard to understand from friends' texts and phone calls, while I was abroad, the feeling of what it was like for them to live in the city where I spend 20 years of my life. I had to be there, to see and feel it for myself. I have stayed in Ukraine, I cannot live in another country. I like it at home.

7. What did you experience on the day the war started? Where did you go and what was your plan, as best you remember?

I was distraught. I could not believe that this was really happening. We were at home, hiding in the bathtub. I didn't want to leave the city.

8. What concrete actions (big or small) have you taken and continue to take to help Ukraine and the Ukrainian people?

Although I don't believe I am very effective, I often carry out collection efforts for the needs of the military on my Instagram page. I also try to talk about the importance of Ukrainian culture and language in my work.

9. How do you take care of you? Is it possible to remain mentally stable in a time of war? What exactly helps you to keep it together?

I have kept my most important rituals. I like to drink coffee out of nice cups, so the cups travel with me. I also always do sports and try to keep fit. I keep in touch with my friends, even though they now live far away, in other countries. And I believe in our victory.

10. Do you feel that the war has changed you? Were you surprised by yourself (how you held on, stayed strong, found inspiration in unexpected sources, etc.), by your country, by your ideas about humanity, by your attitude to the world? What was your epiphany?

Of course it has. I have changed. In what way? I have become more resistant to stress. I have become more calm. I have clear priorities, what is important and what is not.

I was unpleasantly surprised at myself. When push came to shove, I realized that I personally was afraid to sign up for the army and defend my country on the front lines. It’s not that I am afraid of death, I’m not. I realized that I am afraid of being seriously wounded.

My epiphany was this: in this fight, we are one-on-one with the enemy. It is difficult for other countries to understand what is really occurring. What is happening is the illegal seizure of territory and the destruction of the Ukrainian nation.

11. In your opinion, how do Russians differ from Ukrainians? Do you want justice for Russians? Do you think this is possible and how would you like it to happen?

Russians think like subordinates, like slaves under a master's boot. They are people who will never take responsibility for themselves. They enjoy suffering as a national point of pride, live in poverty and obey a lunatic dictator. Do I want justice? Of course! Everyone has to answer for their inaction or crime. How? I think the world is impotent in this matter, so I believe in a miracle - russia will drown in the swamp together with its worthless citizens.

12. What do you want the world to know about Ukrainians at this moment in time? What about Ukrainian women?

We are a nation of very strong and stubborn people. We will fight to the bitter end because we have strong roots and are closely connected to our land.

Our women are purposeful, hard-working, strong, resilient, intelligent and able to survive in any conditions.

13. What amazing women inspire you?

My friends inspire me; some have left or stayed, but all having a hard time right now. Alla Bovt is a friend of mine serving in the Armed Forces of Ukraine, she is a captain. I see her struggling with the outdated management system in the army.

14. What place or activity makes you the happiest?

I'm happy in Ukraine, especially in Kharkiv, and I'm most happy when I'm directing in the theatre.

15. How do you think the dynamics within the country are changing, the attitude towards those who left and those who stayed? Do you think that Ukrainians who left the country have a special responsibility to their homeland?

I don't think this issue is that acute. Those who stayed made their choice. Those who left did the same. I see only condemnation of the men who crossed the border illegally. And it is fully justified.

Those who left, they have the right to take citizenship of another country if they do not consider themselves Ukrainians. If they plan to return, they should make efforts. Remind the world that we have a war at home and we need help.

16. What will be the first thing you do when Ukraine wins? What do you dream of for yourself and your family after the war is over?

I will cry a lot for all those who died.

For myself and my family and for the rest of my country, I dream that this will be over and will never happen again. I dream of returning to Kharkiv and inviting all my friends from other countries to visit as well.

17. Where can other people find information about you/your activities? (links to your website, social media pages, etc.)

Instagram: @olgaturutja

And also in Google search by simply typing in "Olga Turutja-Prasolova, director".

Це інтерв'ю "Inside Ukraine" з міста Рівне.

СЕРІЯ INSIDE UKRAINE/ВСЕРЕДИНІ УКРАЇНИ: МОМЕНТАЛЬНИЙ ЗНІМОК, ОДИН ДЕНЬ З ЖИТТЯ, ПОГЛЯД НА ТЕ, ЯК ЦЕ - ЖИТИ, ЧИНИТИ ОПІР, ВИЖИВАТИ І НЕ ЗДАВАТИСЯ В КРАЇНІ, ЯКА ПЕРЕБУВАЄ ПІД ЗАГРОЗОЮ.

СЛАВА УКРАЇНСЬКИМ ВАУ-ЖІНКАМ, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ СВОЮ КРАЇНУ І НАБЛИЖАЮТЬ УКРАЇНУ ДО ПЕРЕМОГИ.

«Коли я раніше уявляла собі націю, яка сміливо виступає проти агресора, я одразу ж думала лише про військову оборону. Але з моменту брутального повномасштабного вторгнення росії в мою країну, українці показали мені інші способи залишатися непокірними. Я бачила, як солдати співають і створюють меми, щоб підняти дух своїх побратимів. Я була свідком того, як пари обмінювалися обітницями перед пошкодженими ракетами будівлями, маючи намір зберегти своє теперішнє життя для майбутніх поколінь. Я слухала концерти класичної музики, що відбувалися на уламках розбомблених театрів. Я спостерігала, як цивільні волонтери в довжелезних чергах розчищають завали в надії відкопати вцілілих людей з-під руїн зруйнованих росіянами багатоквартирних будинків.

Одна з форм опору привернула мою увагу - спільнота українських творчих людей, які відчайдушно захищають доступ до мистецтва, незважаючи на бомбардування та повітряну тривогу. Продовжуючи творити, вони пропонують рятівний круг для людського духу, зв'язок з чимось довоєнним, чимось людяним, чимось справжнім. Стефан Гессель, французький борець опору під час Другої Світової війни, сказав так: «Опиратися - значить творити». Протягом цього періоду героїчного українського опору я зрозуміла, що мистецтво - це більше, ніж емоційний вихід. Воно допомагає людям пережити травму конфлікту, пропонуючи надію та солідарність.

Ольга Турутя-Прасолова з проекту «My Inside Ukraine WOW Woman» робить саме це. Своїми мистецькими постановками Ольга не лише зберігає культуру та ідентичність, які росіяни намагаються стерти, але й нагадує українцям та світові про незламну силу та людяність, які не здаються, не підкоряються, навіть в облозі».

- Ольга Шмайденко, засновниця WOW Woman

Театральний Режисер, Артист, Рівне

1. Імʼя.

Турутя-Прасолова Ольга Вікторівна

2. Де ви народилися і де ви зараз живете?

Народилась в місті Ізмаїл, зараз тимчасово проживаю в місті Рівне проживши 20 років у Харкові.

3. На кого навчались та за якою професією працюєте зараз?

Маю дві освіти: майсер театральної та кіно-ляльки, а також режисер театру анімації. Працюю режисеркою та художницею театру.

5. Де ви були, коли стався напад росії (у 2022 році, але, звісно, можна писати і про перше захоплення землі, і про Майдан, і про Крим)? Чи вірили ви в можливість нападу РФ на ключові міста України та початок повномасштабної агресії?

Я була в Харкові, спала в своєму ліжку. Я не вірила що це станеться. Думала це безглуздя.

Ви виїхали з України після того, як почалися бомбардування Харкова. Що змусило вас повернутися в Україну після року в Португалії?

Через рік після того, як ми втекли до Португалії, я почала думати по-іншому і відчувати себе відірваною від українського досвіду. Я відчувала, що не до кінця розумію всі процеси, які відбуваються в Україні, що відчувають люди, що вони роблять, як вони справляються. Мені потрібно було повернутися до Харкова, щоб зрозуміти і побачити це на власні очі. Місто, яке я побачила, було схоже на кадри з фільму про апокаліпсис. Люди робили все, що було можливо (під обстрілами та повітряною тривогою), але потім, завернувши за поворот, я натикалася на травичку, що росла серед тротуару. Багато людей покинули місто, яке колись було жвавим місцем. Важко було зрозуміти з текстів і телефонних дзвінків друзів, коли я була за кордоном, як їм живеться в місті, де я провела 20 років свого життя. Треба було самій побувати там і побачити, відчути це на собі. Я залишилася в Україні, я не можу жити в іншій країні. Мені подобається вдома.

7. Що ви пережили в день початку війни? Куди ви пішли і який, наскільки ви пам'ятаєте, був ваш план?

Я була розгубленою. Я не могла повірити що це насправді відбувається. Ми були дома, ховались у ванній. Я не хотіла покидати місто.

8. Які конкретні дії (великі чи маленькі) ви зробили та продовжуєте робити, щоб допомогти Україні та українському народу?

Я не дуже ефективна, мені здається, але я часто відкриваю банки, для зборів на потреби військових на своїй сторінці в інстаграмові. Також я намагаюсь говорити в своїх роботах про важливість української культури і мови. Будь ласка, напишіть про досвід з кожного з ваших проектів, а також про те що мотивувало вас розпочати кожен з них і чого ви навчилися.

9. Як ви дбаєте про себе? Чи можна взагалі залишатися морально стабільним в умовах війни? Що саме допомагає вам збирати себе докупи?

Я зберегла свої найважливіші ритуали. Я люблю пити каву з гарних чашок і тому чашки мандрують зі мною. Також я завжди займаюсь спортом, намагаюсь триматись у формі. Підтримую зв'язок з друзями, хоч вони тепер живуть далеко, в інших країнах. І я вірю в нашу перемогу.

10. Чи відчуваєте, що війна змінила вас? Звісно. Я змінилась. Яким чином?

Я стала більш стресостійкою, мене не засмучують якісь побутові дрібниці. Я стала більш спокійна. Чітко вибудувались пріоритети, що важливо, а що ні.

Чи здивувались ви самій собі (як ви тримались, залишалися сильними, знаходили натхнення в несподіваних джерелах тощо), у своїй країні, у своїх уявленнях про людяність, у своєму ставленні до світу? Я здивувалась неприємно, виявилось що я боюсь іти у військо і ставати на захист країни. Я не боюсь смерті, а боюсь бути тяжко пораненою. Що стало для вас прозрінням? Що у цій боротьбі ми сам на сам з ворогом. Іншим країнам важко зрозуміти, що насправді відбувається. А відбувається незаконне захоплення території і знищення української нації.

11. Чим, на Вашу думку, росіяни відрізняються від українців?

Росіянин мислить як раб. Це люди які ніколи не візьмуть відповідальність на себе. Їм подобається страждати, жити в злиднях і коритися божевільному диктаторові. Чи хочете ви правосуддя для росіян? Звісно! Кожен має відповісти за свою бездіяльність, або злочин. Чи вважаєте ви, що це можливо і як би ви хотіли, щоб це відбулося? Я думаю світ безсилий в цьому питанні, тому я вірю в чудо - росія потоне в болоті разом зі своїми нікчемними громадянами.

12. Що ви хочете, щоб світ знав про українців у цей момент часу?

Що ми дуже сильні і вперті і будемо боротись до останнього, бо ми маємо коріння і тісно пов,язані зі своєю землею. Про українських жінок? Цілеспрямовані, працьовиті, сильні, виносливі, розумні і вміють виживати в будь яких умовах.

13. Які дивовижні жінки вас надихають?

Мої подруги, які виїхали, або залишились і те і те зараз важко. Алла Бовт моя подруга військова, капітан збройних сил, я бачу як вона бореться одночасно і з застарілою системою управління в арміїї.

14. Яке місце або заняття робить вас найщасливішою?

Я щаслива в Україні, особливо в Харкові, я щаслива коли займаюсь режисурою в театрі.

15. Як, на вашу думку, змінюється динаміка всередині країни, ставлення до тих, хто виїхав, і тих, хто залишився? Чи вважаєте ви, що українці, які виїхали з країни, мають особливу відповідальність перед батьківщиною?

Я не думаю, що це питання аж таке гостре. Ті хто лишились зробили свій вибір. Ті хто виїхали, так само. Я бачу лише осуд в бік чоловіків які незаконно перетнули кордон. І він цілком виправданий.

Вони мають право прийняти громадянство іншої країни якщо не вважають себе українцями. Якщо ж вони планують повернутись, то мають докладати зусиль. Нагадувати світові, що у нас дома війна і ми потребуємо допомоги.

16. Що ви зробите в першу чергу, коли Україна переможе?

Я буду багато плакати за всіма, хто загинув. Про що ви мрієте для себе та своєї родини після закінчення війни? Що це ніколи не повториться. І я зможу повернутись в Харків і запросити туди всіх своїх друзів і з інших країн також.

17. Де інші можуть знайти інформацію про вас/вашу діяльність? (посилання на веб сайт, сторінки в соц. мережах тощо)

Інстаграм: @olgaturutja

А також в пошуку Google просто вписавши Ольга Турутя-Прасолова режисерка.