THIS INSIDE UKRAINE STORY IS FROM Kyiv.

* All images and answers in the feature were provided by the WOW Woman, unless otherwise specified.

INSIDE UKRAINE SERIES: A SNAPSHOT, A DAY-IN-THE-LIFE, A GLIMPSE OF WHAT IT’S LIKE TO LIVE, RESIST, SURVIVE AND PERSEVERE IN A NATION UNDER ATTACK.

GLORY TO THE UKRAINIAN WOW WOMEN, FOR SUPPORTING THEIR COUNTRY AND BRINGING UKRAINE CLOSER TO VICTORY.

”A few words about Tanya Shcherbak - a tough, strong-willed, unbreakable, kind and generous WOW Woman. From the first days of the full-scale invasion, Tanya was in charge of coordinating humanitarian headquarters that collected and delivered aid to the war zone. Tanya delivered thousands of tonnes of life-saving humanitarian aid to all parts of Ukraine, to both civilians and the military. There was nothing that Tanya could not get.

After the end of the fighting in the immediate Kyiv region, Tanya devoted all her efforts to rebuilding the cities. She attracted and continues to attract foreign partners who helped to rebuild schools, kindergartens, and housing for people affected by the war. Thanks to her, hospitals have received new equipment and facilities that help save lives. This woman is unstoppable!!! She works 24/7, continues to coordinate reconstruction, help civilians and the military and defend Ukraine's interests in the international arena.

Thanks to women like Tanya, our country continues to move toward victory!”

- Zoriana Mironishena, WOW Woman from Irpin, Ukraine.

Civil Servant, Parliament of Ukraine, Communicator, Survivor, Kyiv

1. Name.

Tetiana Vasylivna Shcherbak.

2. Where were you born and where do you live now?

I was born in the village of Kostryzhivka, Chernivtsi region. After finishing school (1997), I went to Kyiv to study at the university and have been living here ever since.

3. What did you study and what profession do you work in now?

I studied at the National University of Food Technologies, specialising in information and management systems and technologies. From 2002 to 2016, I worked in businesses in senior positions, and then in government agencies and ministries. Previously, worked as a deputy governor in Volyn and Kyiv regions.

8. What concrete actions (big or small) have you taken and are you continuing to take to help Ukraine and the Ukrainian people? Please write about your experiences with each of your projects, what motivated you to start each one and what you learnt.

On February 25th, 2022, I travelled to Chernivtsi (ukr. Чернівці) to help at the humanitarian aid headquarters. We set it up with like-minded people and started collecting first aid kits, food, medicines, clothes and other supplies. We welcomed and resettled people (whose homes were destroyed).

After May 2022, I returned to Kyiv and started working for a charity foundation. Together with my colleagues, we did many projects: we opened humanitarian warehouses in several regions, created a mural in Podil, Kyiv, and held many events to help people.

At the same time, I started an international track. I travelled all over the Balkans. I held a lot of events (cultural, informational, humanitarian, military) to ensure that all the Balkan countries supported Ukraine. I was successful!

Now I am launching clinical trials of ketamine therapy in the treatment of PTSD (for our wounded military members, for example). I have received permission to conduct them and will start soon. This method is used in the United States and Israel, so we have to implement it in Ukraine. It is effective in severe conditions.

9. How do you take care of yourself? Is it possible to remain mentally stable in wartime? What exactly helps you pull yourself together?

I don't know how to answer this. There are days when I collapse and just cry. Then I get up and go on with my life. For myself, my son, my family and just to have our tomorrow!

It's hard to start from scratch. We just survived.

10. Do you feel that the war has changed you? In what ways? Were you surprised by yourself (how you held on, stayed strong, found inspiration in unexpected sources, etc.), by your country, by your ideas about humanity, by your attitude to the world? What was your epiphany?

The war changed everything in me. I have epiphanies every day! I try not to lose my mind.

11. In your opinion, how do russians differ from Ukrainians? Do you want justice for russians? Do you think it is possible and how would you like it to happen?

Russians are different! I have a deep belief that they are zombified by the influence of special forces, mentally ill. A kind of mass control that has led to all this and now of course they have to be isolated from the rest of the world!

12. What do you want the world to know about Ukrainians at this moment in time? About Ukrainian women?

We are the strongest nation in the world! We are the absolute best! And, most importantly, we have proved that we can persevere even as the whole world watches!

13. What amazing women inspire you?

Golda Meir and Monica Bellucci.

14. What place or activity makes you the happiest?

My home (even though it's been destroyed).

15. How do you think the dynamics within the country are changing, the attitude towards those who left and those who stayed? Do you think that Ukrainians who left the country have a special responsibility to their homeland?

No. This is a decision that is made by a person and he or she is responsible for it only to himself or herself. It's a choice! Some people have more fear for themselves and their children, some less, but it is a personal decision!

16. What will be the first thing you do when Ukraine wins? What do you dream for yourself and your family after the war is over?

My rebuilt house, my own yard, my own cup of coffee in front of the flowers that grow in my own garden.

17. Where can others find information about you/your activities? (links to website, social media pages, etc.)

Facebook

ЦЯ ІСТОРІЯ "INSIDE UKRAINE", З КИЄВА.

* Всі фотографії та відповіді в матеріалі були надані WOW Woman, якщо вказано інакше.

СЕРІЯ INSIDE UKRAINE/ВСЕРЕДИНІ УКРАЇНИ: МОМЕНТАЛЬНИЙ ЗНІМОК, ОДИН ДЕНЬ З ЖИТТЯ, ПОГЛЯД НА ТЕ, ЯК ЦЕ - ЖИТИ, ЧИНИТИ ОПІР, ВИЖИВАТИ І НЕ ЗДАВАТИСЯ В КРАЇНІ, ЯКА ПЕРЕБУВАЄ ПІД ЗАГРОЗОЮ.

СЛАВА УКРАЇНСЬКИМ ВАУ-ЖІНКАМ, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ СВОЮ КРАЇНУ І НАБЛИЖАЮТЬ УКРАЇНУ ДО ПЕРЕМОГИ.

Кілька слів про Таню Щербак – сильна, вольова, незламна, добра і щедра жінка. З перших днів повномасштабного вторгнення Таня координувала гуманітарні штаби, які збирали та передавали допомогу у зону бойових дій. Тисячі тонн гуманітарної допомоги, спрямовану на порятунок людей, Таня передавала у всі куточки України як цивільним, так і військовим. Не було нічого, чого б Таня не змогла б дістати.

Після закінчення бойових дій в Київській області, Таня всі свої сили спрямувала на відбудову міст. Вона залучала і продовжує залучати іноземних партнерів, які допомогли відбудувати школи, дитячі садочки, житло людей, які постраждали від війни. Завдяки їй лікарні отримали нове обладнання та устаткування, яке допомагає рятувати життя. Цю жінку неможливо зупинити!!! Вона працює 24/7, продовжує координувати відбудову, допомагати цивільним та військовим і відстоювати інтереси України на міжнародній арені.

Завдяки таким жінкам як Таня, наша країна продовжує впевнено рухатись до перемоги!

- Зоря Миронишена, WOW-жінка з Ірпеня.

Державний Службовець, Верховна Рада України, Гуманіст, Наполеглива, Київ

1. Імʼя.

Щербак Тетяна Василівна.

2. Де ви народилися і де ви зараз живете?

Народилася в Чернівецькій області, смт Кострижівка. Після закінчення школи (1997 р) поїхала в Київ вчитися в університеті і живу тут досі.

3. На кого навчались та за якою професією працюєте зараз?

Навчалася в Національному Університеті Харчових Технологій, за спеціальністю "інформаційні та управляючі системи та технології. З 2002 р до 2016 працювала в бізнесі на керівних посадах, після цього у державних органах, міністерствах. Була заступником губернатора у Волинській та Київських областях.

4. Як виглядав ваш звичайний день до війни та як змінилася ваша роль після вторгнення в Україну?

У мене все у буквальному сенсі змінилося 24/02.

Я проживала у Гостомелі і прокинулась від вогню, вибухів та літаків. В мій будинок відразу прилетіла ракета і ми з сином чудом залишилися живі.

5. Де ви були, коли стався напад росії (у 2022 році, але, звісно, можна писати і про перше захоплення землі, і про Майдан, і про Крим)? Чи вірили ви в можливість нападу РФ на ключові міста України та початок повномасштабної агресії?

Я була у себе вдома, прокинулася від вибухів та винищувачів у вікні. Я вірила у ескалацію на Донбасі, але не вірила у те, що десант висаджуватиметься у мене під парканом у прямому сенсі!

6. Які, на вашу думку, ваші сильні сторони та надздібності?

Моя сила у терплячості, доброті та силі духу. У вмінні вижити і знайти в собі сили допомогти іншим 

7. Що ви пережили в день початку війни? Куди ви пішли і який, наскільки ви пам'ятаєте, був ваш план?

Я подзвонила всім своїм друзям, сказала що у нас війна і за декілька годин вимушена була з сином стрибнути у машину і виїхати в ліс. Ми просто їхали і син рахував танки, які там стояли. Так ми їхали більше 24 годин у бік Чернівець. Ми вже розуміли що все що у нас було згоріло і тепер є я, мій син, спортивні костюми на нас і кросівки

8. Які конкретні дії (великі чи маленькі) ви зробили та продовжуєте робити, щоб допомогти Україні та українському народу? Будь ласка, напишіть про досвід з кожного з ваших проектів, а також про те що мотивувало вас розпочати кожен з них і чого ви навчилися.

25/02/2022 я відразу пішла в Чернівцях допомогти з гуманітарним штабом. Облаштували його з однодумцями в почали збирати аптечки, продукти харчування, медикаменти, одяг і тд. Приймали і розселяли людей 

Так було до травня 2002 р. Після я повернулася у Київ і пішла працювати у БФ. Разом з колегами зробили багато проектів: відкрили гуманітарні склади у декількох регіонах, створили мурал у Києві на Подолі, провели безліч мистецьких заходів задля допомоги людям. 

Паралельно з цим розпочала міжнародний трек. Обїздила всі Балкани. Провела масу заходів (культурних, інформаційних, гуманітарних, військових) задля того, що всі Балканські країни підтримали Україну. У мене це вийшло!

Зараз я запускаю клінічні випробування кетамінотерапії у методі лікування ПТСР. Отримала дозвіл на проведення і найближчим часом почнемо. Цим методом користуються у США, Ізраілі, тож мусимо впровадити в Україні. Він дієвий при важких станах.

9. Як ви дбаєте про себе? Чи можна взагалі залишатися морально стабільним в умовах війни? Що саме допомагає вам збирати себе докупи?

Я не знаю що на це відповісти. Бувають дні, коли я провалююся і просто плачу. Потім встаю і живу життя далі. Задля себе, сина, рідних і просто того, щоб у нас було наше завтра!

Важко починати з нуля. Ми просто вижили, але ...

10. Чи відчуваєте, що війна змінила вас? Яким чином? Чи здивувались ви самій собі (як ви тримались, залишалися сильними, знаходили натхнення в несподіваних джерелах тощо), у своїй країні, у своїх уявленнях про людяність, у своєму ставленні до світу? Що стало для вас прозрінням?

Війна змінила все в мені. Прозріння у мене щодня! Я намагаюся не зійти з розуму.

11. Чим, на Вашу думку, росіяни відрізняються від українців? Чи хочете ви правосуддя для росіян? Чи вважаєте ви, що це можливо і як би ви хотіли, щоб це відбулося?

Росіяни відрізняються! Я маю глибоку впевненість у тому, що вони зомбовані впливом спец служб, психічно хворі. Таке собі управління масами, яке призвело до всього цього і тепер звичайно вони мають бути ізольовані від всього світу!

12. Що ви хочете, щоб світ знав про українців у цей момент часу? Про українських жінок?

Ми, найсильніша нація в світі! Ми найкращі! А, головне, ми довели що можемо встояти, навіть коли весь світ спостерігає! 

13. Які дивовижні жінки вас надихають?

Голда Меєр, Моніка Белуччі.

14. Яке місце або заняття робить вас найщасливішою?

Мій дім (хоч він і зруйнований).

15. Як, на вашу думку, змінюється динаміка всередині країни, ставлення до тих, хто виїхав, і тих, хто залишився? Чи вважаєте ви, що українці, які виїхали з країни, мають особливу відповідальність перед батьківщиною?

Ні! Це рішення, яке приймає людина і несе за нього відповідальність лише перед собою. Вибір! Страх за себе, за дітей у когось більший, у когось менший, але це рішення особисте! 

16. Що ви зробите в першу чергу, коли Україна переможе? Про що ви мрієте для себе та своєї родини після закінчення війни?

Про свій відбудований будинок , про свій двір, про свою кружку кави перед квітами, які ростуть у моєму садочку

17. Де інші можуть знайти інформацію про вас/вашу діяльність? (посилання на веб сайт, сторінки в соц. мережах тощо)

Фейсбук