THIS INSIDE UKRAINE STORY IS FROM an undisclosed location in the occupied-by-russia Ukrainian territory.

INSIDE UKRAINE SERIES: A SNAPSHOT, A DAY-IN-THE-LIFE, A GLIMPSE OF WHAT IT’S LIKE TO LIVE, RESIST, SURVIVE AND PERSEVERE IN A NATION UNDER ATTACK.

GLORY TO THE UKRAINIAN WOW WOMEN, FOR SUPPORTING THEIR COUNTRY AND BRINGING UKRAINE CLOSER TO VICTORY.

On February 24, 2022, the russian federation launched a full-scale invasion of sovereign Ukraine. On March 15 of the same year, after 26 years of membership, the russian parliament passed legislation severing the country's ties with the European Court of Human Rights (ECHR). ECHR member states adhere to the shared goal of protecting the right to life, security, freedom of thought and expression, as well as prohibiting torture, the death penalty, and discrimination. This withdrawal effectively removed international oversight from russia’s actions just as it began its campaign of pillaging Ukraine.

Three years later, russia now occupies nearly 20% of Ukraine, leaving approximately 3 to 3.5 million Ukrainians living under conditions of terror and intimidation. Ukrainians in these territories face a grim reality as russian military personnel and resettled russian citizens increasingly entrench themselves among the local population. Reports from human rights organizations detail arbitrary detentions, torture, kidnappings, and inhumane treatment of civilians—tactics designed to stifle dissent and maintain control.

Despite these dire conditions, Ukrainian resistance inside occupied territories endures. One notable example is the women-led movement known as Zla Mavka (Angry Mavka), named after the mythical forest spirit who lures men to their doom. Operating in russian-occupied territories, the members of Zla Mavka carry out covert acts of resistance to defy the occupiers. Their non-violent resistance activities, conducted in utmost secrecy, are punishable by torture, imprisonment, or even death. Yet these women persist, remaining anonymous even to one another, united in their mission to undermine the occupiers and reclaim their homeland.

These women are heroes. What Mavkas do is beyond protest; their actions are regarded by the russian federation as acts of “high treason,” punishable by over 25 years in prison, often accompanied by sadistic torture and rape. To grasp the real threats faced by Mavkas, consider these examples cited in a U.S. Department of State and Amnesty International reports: [On September 16, 2022, russian military forces abducted and killed a young Ukrainian couple, Anastasiya and Valeriy Saksahanskyy, in the village of Mali Kopani, Kherson Oblast, Ukraine. Relatives of the deceased alleged they were killed as retribution for refusing to adopt russian passports or cooperate with occupation authorities.] or [Throughout occupied territories, charges of extremism or terrorism were routinely applied to opponents of the occupation, independent journalists, and individuals expressing dissent on social media.] or [While in prison, detained persons were subjected to torture and ill-treatment aimed at extracting information. Methods included beatings with bare hands or wooden sticks, suffocation, the twisting of arms or fingers, and the use of electric shocks on various body parts, including the earlobes, nipples, and genitals.] or [Dissenting children are questioned for anti-war drawings or speech, singled out in school, separated from the family and placed into orphanages or detention, depending on the age.}

This WOW Woman interview is with one of the founders of the Zla Mavka movement. She is a resolute, outspoken, and defiant Ukrainian woman. For her safety, I will not know her identity until she is liberated or forced to leave her home. I fervently hope for the former—and that it happens swiftly.

- Olga Shmaidenko, Founder of WOW Woman

Women Partisan resistance Movement in russia-Occupied Ukrainian Territories

1. Who are you?

We are Zla Mavka, a women’s nonviolent resistance movement operating in the temporarily occupied territories of Ukraine.

2. Where are you located? (as close of a region as you can say)

Currently, our activists are present in all occupied by russia Ukrainian territories, including Donetsk, Luhansk, and Crimea.

3. What was the moment when you realized that russia was invading your home? What was your plan of action and what did you do?

We realized it on the first day, February 24th. There was no plan, just shock, though surprisingly, no panic. People immediately started organizing, thinking about what we could do. We held rallies even after russians entered the city. It felt unreal that we couldn’t stop them. It simply didn’t compute inside our brains; it couldn’t be true, could it? Everyone was convinced it would last just a few days.

4. What were first days of russian boots on the ground like, weeks, months? How have things changed over months and months of this.

Some people left en masse, while others protested against the occupiers. But that ended quickly. Protests were dispersed with gas and weapons—what can you do against tanks? Collaborators quickly seized power, and the occupation began. Looking back at those early days now, it’s hard to believe we’ve gotten used to this.

5. I'm sure people ask this a lot, but why did you choose to remain under occupation? (and didn’t flee)

People have many reasons. Some simply cannot leave their homes, others lack the financial means—you can’t survive on aid alone. Some have immobile loved ones, while others wouldn’t pass filtration at the exit and risk imprisonment.

6. What actions have you done to help Ukraine and Ukrainian people?

We do whatever we can to help. First, we support each other—life for women under occupation is especially difficult. We organize various actions against the occupiers, gather information, and refuse to let them win here. As long as resistance exists in the cities, they haven’t won.

Zla Mavka operates online and on-the-ground in the Russian-occupied territories of Ukraine. Its activists risk their lives to spread resistance posters, leaflets and other materials around the occupied towns and cities. Its activists benefit from the ingrained misogyny of occupation forces who never suspect that women can play such an active role in resistance.

We put up posters and leaflets, spread accurate information to counter Russian propaganda, and do whatever we can to keep the occupiers on edge. Some of the most notable actions we conducted have been:

(1) “Mavka Money”, an initiative in which we redesigned and printed modified Russian rubles by adding images of Mavkas on the back, with printed words: “You’re in Ukraine!” and “Crimea is Ukraine!”. These banknotes circulated in occupied Melitopol, Berdyansk, Tokmak, Kakhovka, Simferopol, Sevastopol, and Yalta. The Mavka rubles also made their way inside Russia and were reported in Kuban region. The initiative caused a bit of panic among russians; some thinking that there has been an attempt to corrupt russian banking system. We wanted the occupiers to feel uneasy and to understand that we are everywhere!

(2) Another one of our initiatives is “Mavka’s Kitchen” which started with us distributing posters warning the occupiers to be careful about what they eat or drink. However, as russians began moving door-to-door asking for our food and alcohol, we got an idea of adding some laxatives to their food. Thus, we gained access to their kitchen/cafeteria and did what needed to be done. Now, the occupiers in Melitopol often hesitate to eat food they aren’t sure about, even if it’s just fresh fruit or vegetables.

Some have suggested to use stronger substances. But it’s one thing to piss off the occupier, another to kill. We are not ready for this. WE ADD LAXATIVES, NOT POISON. UNLIKE RUSSIANS, WE ARE NOT KILLERS. We firmly believe that killing invaders and occupiers is the task of the Armed Forces of Ukraine. Until our liberation, we will use the non-violent acts of protest, and give russian aggressors “the runs”.

(3) Another important goal of ours is producing a weekly newspaper containing real-world news. Russian occupation means 24/7 russian television. For many older generations who have no access to VPN for example, it means a skewed world view. Russian version of events and angle on everything. Our team puts together a weekly summary of key events in Ukraine, physically insert printed copies of the newspaper into mailboxes, leave them by residents’ front doors, and drop printouts in parks. Readers are encouraged to pass on the knowledge to others. The electronic version of the newspaper can also be downloaded from our Telegram channel.

We believe in supporting other women who are under cruel russian occupation. They come to us because we understand. some just want to cry quietly when things get tough or scary for them. Many girls from different russia-controlled Ukrainian cities reach out for advice or just to discuss the burdens of living under monstrous occupation.

Mavkas get together, and start responding to everyone’s messages. It’s like an anonymous women’s support club. We hope to meet some of these wonderful women after liberation. We have never seen or met each other, but it feels like we’re close friends.

7. Do you feel that war has changed you? In what ways? Were you surprised by yourself (how you held on, stayed strong, found inspiration in unexpected sources, etc.), by your country, by your ideas about humanity, by your attitude to the world? Any epiphanies about people or life?

I still marvel every day. Every story here deserves a whole book. There have been countless heroic stories that showcase the resilience of our people and the strength of Ukrainian women, but there have also been just as many disappointments. As for me, I think I still don’t fully understand it. Right now, you just do what you must to survive. Maybe once it’s over, understanding—or shock—will come. At the moment, I feel a huge responsibility for every woman in the movement. They are my greatest motivation.

8. Who are the women who inspire you, both in the occupied territories? Any women in the free Ukraine you can name?

Right now, I’m inspired by our Mavkas—their actions, even under these conditions, and the trials they’ve endured without betraying themselves.

9. What would you say are your strengths and superpowers?

These aren’t superpowers. It’s just what we must do, no matter what.

For example, one of us draws very well, and she created the first poster ‘Occupiers! You got it? Don't anger Ukrainian women!’. We started hanging it up. The reaction was immediate: russians got angry and immediately began tearing them down.

“I don’t want flowers! I want my Ukraine!” poster was created for March 8th Women’s Day. We wanted the occupier know that if they stand there, on street corners near shops, handing out tulips to Ukrainian women as a “humanitarian flower”. Even when March 8 had long passed, the girls continued to print the poster and hang it in their cities.

10. You seem fearless to me. What are you afraid of, if anything? (Perhaps spiders?)

Spiders, definitely, and snakes. Truthfully speaking, many things. Even just losing hope is scary. We’re not fearless; it’s like the saying goes: “The eyes fear, but the hands do.” That’s us. But there’s nothing scarier than losing loved ones.

11. How many of you are there?

Over a hundred active participants—those who are constantly doing something.

12. What does liberation look like for you? (if there is a full-out warfare again, are you prepared?)

Of course, we’re ready. It will be difficult, but everyone understands. We’ll help in any way we can. We must drive this scum out of here.

13. What place or activity makes you the happiest?

That’s tough right now. I’m very happy when good news comes from the front. But honestly, there aren’t many reasons for joy at the moment.

14. How can we best help you. You, as a person and you, as an organization?

With support, spreading info about our activities and kind words in general. And please help Armed Forces of Ukraine—they’ll help us in return.

You can inform yourself of the life under russian occupation from these letters we receive from Ukrainians all over occupied territories. One of our artists creates the accompanying images. We publish them on our website and instagram.

Mavka Diaries

(In Ukraine, Saint Mykolai visits all children during the night and brings presents on 6th of December. Russians don’t celebrate this. A bringer of gifts and protector of the innocent, St. Mykolai became a symbol of love and goodwill. He is a cherished figure whose spirit illuminates the festive season. On the eve of December 6th, children eagerly clean and polish their shoes, leaving them by the window in anticipation of St. Mykolai’s visit. The next morning, they wake to find their shoes filled with sweets, fruits, and small gifts, a testament to the saint’s enduring spirit of giving).

15. Is it possible to donate? How?

No, not to us. Afterall, we are not an organization or a fund.

We much more need to feel motivated, inspired and not forgotten. This will help us keep the faith in victory above all else. Material concerns aren’t our main focus in our work. What we really need are more eyes and ears on our actions and our hopes for liberation by Ukrainian Armed Forces. For people to keep resisting, they need to feel that their efforts aren’t in vain.

16. In general, what do you want the world to know about you? What do you want Ukrainians to know about you?

About our actions, about our women. We started publishing diaries precisely for this reason—to let the world and Ukrainians understand what’s happening here and how people feel.

17. Where can others find information about you/your activities? (links to website, social media pages, etc.)

• Telegram: t.me/zlaya_mavka

• Stickers: Telegram Stickers

• Website: zlamavka.com

• Instagram: @zlamavka

• X (formerly Twitter): @mavkazla

18. In your opinion, how do Russians as a people differ from Ukrainians? Were we aware of these differences before the full-scale conflict? Or were we in a state of denial?

I don’t think we fully realized it before, but now it’s impossible to ignore. They are butchers; they boast about their spirituality, yet there’s nothing sacred in them. What truly sets us apart is our inner dignity, something we have and they lack. We are undoubtedly more refined. We even joke that you can immediately tell on the street who’s local and who’s not—honestly, just by their face, though I can’t quite explain it. We are definitely not “brotherly nations”; unfortunately, we are neighbors. I’d compare them to a neighbor in the apartment next door who’s a drunk, always fighting, shouting, and disrupting the peace for the whole building.

Partisans of the ‘Angry Mavka’ movement burned the Russian tricolour again on June 12th, russia’s national day. It’s not a good place for their flag nor for the occupiers near our Sea of Azov, nor in other Ukrainian cities. The invaders continue to litter the city with their rags, propaganda and billboards; Melitopol, Crimea and other cities cannot accept this. Angry Mavkas decided to arrange a fire show.

19. Did they build a lot of new buildings and move in russians from the russia’s mainland there? What changes are they instituting which drive you insane? Do people who move into the new buildings ignore the mass graves they built on? What is it like to “co-exist” with them?

It depends on the place—it varies everywhere. But much of what they do is just for show. For instance, in the city center, they paint everything to look good on TV, while the rest of the city drowns in garbage that no one bothers to remove. They’ve resettled many Russians, not just in new areas. They steal apartments and houses from locals, then give or sell them to their own people. If you’re away from home for just a couple of weeks or if you haven’t re-registered your property under their laws—gone! They take it. Russians don’t care, even in Mariupol. They like it here—they say it’s beautiful, the climate is nice, and the sea is nearby. They’re like barbarians who come, kill, steal, and revel in it.

20. Do you have any hopes for the new Trump term in the USA? What are russians around you say about him?

Hopes? Hardly. It’s more like we’re nervous. People are very worried he might strike a deal to give us away. Russians don’t seem to know what to expect either. It feels like everyone is holding their breath and waiting.

21. What have russians done to Ukrainians that you have witnessed that you can report on?

It’s a difficult question—it depends on the situation. If you mean punishment, it varies. Some are forced to apologize on camera, others are deported, arrested, put on trial, or tortured in basements. It’s all present here —anything you can imagine.

Posters and leaflets put up by our Mavkas around the cities under occupation: #1: “I don’t want flowers! I want my Ukraine!” #2: “Occupiers, It’s time to build skis to get out of Ukraine!” #3: Zla Mavka symbol on the information pole in the city center. #4: Around Christmas time: “Gifts from the Armed Forces of Ukraine are already on the way. Occupiers, make a wish to return to your own home”

22. Was there any epiphany about human nature, to see Ukrainian locals who are afraid for their safety or feel threatened and thus embrace the occupiers?

Those who join them are usually either pro-Russian, foolish, or in it for money or a certain position. Those who fear for their safety will stay silent but will not join. Of course, you can’t generalize because there have been cases of Russians using blackmail and threats, too.

23. Can locals do better, in your opinion? Resist more and more united?

Perhaps, but the situation is very tough. With each passing day, resistance becomes harder because the Russians aren’t sitting idly—they’re actively seeking all of us in underground.

24. Is there a noticeable distinction with how occupiers treat Ukrainians (even when russian speaking) and those russians who move to the territory? Are there different passports that distinguish Ukrainians from russians?

Now, most people have Russian passports; it’s almost impossible to survive with a Ukrainian one. There’s probably a difference in treatment, but honestly, I try to avoid any interaction with them.

25. What do you think russians' real plan is for the territories and for Ukrainians living on them?

It’s hard to say. I think they’ll try to populate everything with their own people as much as possible—they like it here. But they shouldn’t plan too far ahead; it won’t be easy for them.

26. A lot of people in the west things that there are “good russians”. What would you say to them? Have there been any discussions with russians who admit or understand what they have done? Do they feel proud of what they have done? Do they understand that they are killers? Have there been any honest discussions with anyone from their military who admit that they will roast in hell for this?

There are no such people here. Everyone is very proud of what they’re doing. In general, such people exist, but they definitely won’t come here, and sadly, they’re very few. I’ll probably distrust even the “good ones” for the rest of my life. These years have revealed a lot about russian mentality and psyche.

27. What do you think are military plans for the occupied regions? Have you been transferring any intel to the right sources about what is where? Do you feel other locals (men and women) are working on it too, perhaps independently and underground?

It’s better not to write about this.

28. Is there any "rule of law" on the territory? Any oversight of the police and officials? Or is it completely unchecked and unchallenged?

Technically, yes. Practically—as you may guess. It’s like we are back in the (lawless) ’90s here.

29. You write that you provide support to the women under occupation. How do you know when someone reaches out to you who is one of "them" posing as a Ukrainian.

First, it’s pretty easy to tell—they struggle to pretend. Second, we don’t meet in person, and we take a lot of safety precautions.

30. How do you protect yourself and ensure that you're safe from them?

No one can guarantee safety, but we try to do our best. We’re learning every day; as you can imagine, no one taught us how to do this, and there are no manuals about it. Of course, we won’t publish this, but we’re doing everything we can for ourselves and our activists.

Many people in the occupied territories learned to be cautious, as the occupiers sometimes carry out searches, checking mobile phones thoroughly.

ЦЯ ІСТОРІЯ «INSIDE UKRAINE» - з невідомого місця в окупованій території.

СЕРІЯ INSIDE UKRAINE/ВСЕРЕДИНІ УКРАЇНИ: МОМЕНТАЛЬНИЙ ЗНІМОК, ОДИН ДЕНЬ З ЖИТТЯ, ПОГЛЯД НА ТЕ, ЯК ЦЕ - ЖИТИ, ЧИНИТИ ОПІР, ВИЖИВАТИ І НЕ ЗДАВАТИСЯ В КРАЇНІ, ЯКА ПЕРЕБУВАЄ ПІД ЗАГРОЗОЮ.

СЛАВА УКРАЇНСЬКИМ ВАУ-ЖІНКАМ, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ СВОЮ КРАЇНУ І НАБЛИЖАЮТЬ УКРАЇНУ ДО ПЕРЕМОГИ.

24 лютого 2022 року російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення на територію суверенної України. 15 березня того ж року, після 26 років членства, російський парламент ухвалив закон про розрив зв'язків країни з Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ). Держави-члени ЄСПЛ дотримуються спільної мети захисту права на життя, безпеку, свободу думки та вираження поглядів, а також заборону катувань, смертної кари та дискримінації. Цей крок фактично усунув міжнародний контроль над російською федерацією саме тоді, коли вона почала свою кампанію мародерства в Україні.

Три роки потому росія окупувала майже 20% території України, внаслідок чого приблизно 3-3,5 мільйона українців живуть в умовах терору та залякування. Українці на цих територіях стикаються з похмурою реальністю, оскільки російські військовослужбовці та переселені російські громадяни все більше вкорінюються серед місцевого населення. Звіти правозахисних організацій детально описують довільні затримання, катування, викрадення та нелюдське поводження з цивільними особами - тактику, спрямовану на придушення дисидентства та збереження контролю.

Незважаючи на ці жахливі умови, український опір на окупованих територіях триває. Одним із помітних прикладів є очолюваний жінками рух «Зла Мавка», названий на честь міфічного лісового духа, що заманює чоловіків на вірну загибель. Діючи на окупованих росією територіях, учасниці «Зла Мавка» здійснюють таємні акти опору, таким чином кидаючи виклик окупантам. Їхня діяльність, що ведеться в умовах цілковитої секретності, карається тортурами, ув'язненням або навіть смертю. Проте ці жінки продовжують діяти, залишаючись анонімними навіть одна для одної, об'єднані своєю місією підірвати окупантів і повернути свою батьківщину.

Ці жінки - справжні героїні. Те, що роблять Мавки, - це не просто протест; їхні дії розглядаються російською федерацією як «державна зрада», що карається понад 25 роками ув'язнення, часто супроводжується садистськими тортурами та зґвалтуваннями. Щоб зрозуміти реальні загрози, з якими стикаються «Мавки», розглянемо приклади, наведені у звіті Державного департаменту США та Amnesty International: ["16 вересня 2022 року російські військові викрали та вбили молоду українську пару Анастасію та Валерія Саксаганських у селі Малі Копані Херсонської області. Родичі загиблих стверджують, що їх вбили як помсту за відмову прийняти російські паспорти або співпрацювати з окупаційною владою] або [На всіх окупованих територіях обвинувачення в екстремізмі, тероризмі або порушенні територіальної цілісності регулярно висувалися противникам окупації, незалежним журналістам та особам, які висловлювали незгоду в соціальних мережах] або [Під час перебування у в'язниці затримані особи зазнавали катувань і жорстокого поводження з метою вибити з них інформацію. Методи включали ізбивання голими руками або дерев'яними палицями, удушення, викручування рук або пальців, використання електричного струму на різних частинах тіла, включаючи мочки вух, соски та статеві органи]. або [Непокірних дітей допитують за антивоєнні малюнки чи висловлювання, ізолюють у школі, забирають із сім'ї та поміщають до дитячих будинків або ув'язнення, залежно від віку ].

Це WOW Woman інтерв'ю взято з однією із засновниць руху «Зла Мавка». Це рішуча, відверта і зухвала українка. Заради її безпеки я не буду знати її імені, доки вона не буде звільнена або не буде змушена покинути свій дім. Я дуже сподіваюся на перше - і що це станеться швидко.

- Ольга Шмайденко, засновниця WOW Woman

Жіночий партизанський рух опору на окупованих Росією українських територіях

1. Хто ви?

Ми жіночий ненасильницький рух опору на тимчасово окупованих територіях України.

2. Де ви знаходитесь? ( наскільки близько до регіону, наскільки ви можете сказати)

Наразі наші активістки є в усіх окупованих містах, включаючи Донецьк, Луганськ і Крим

3. У який момент ви зрозуміли, що росія вторглася у ваш дім? Який був ваш план дій і що ви зробили?

У перший день, 24 лютого і зрозуміли. Плану не було ніякого, був шок, але і паніки на диво не було, люди одразу почали гуртуватися, ми думали що ми можемо зробити, виходили на мітинги, коли росіяни вже були у містах. Не вірилось, що ми не зможемо їх зупинити. Це просто не вкладалося в голові, так не може бути, всі були впевнені, що це на кілька днів…

4. Якими були перші дні, тижні, місяці коли російські чоботи з'явилися на землі? Як змінилася ситуація за ці місяці?

Частина людей масово виїзжала, інші виходили проти окупантів на мітинги, але це дуже швидко закінчилось. Мітинги розігнали з газом і зброєю, що ти зробиш проти танків… Колаборанти швидко взяли владу в свої руки і почалась окупація. Зараз згадуючи перші дні, не віриться, що ми звикли до цього…

5. Я впевнена, що люди часто про це запитують, але чому ви вирішили залишитися в окупації? (і не втекли)

Тут у людей багато причин. Хтось не може просто залишити свій дім, у когось нема фінансової можливості, на допомогу сильно не виживиш, у когось є хтось не транспортабельний наприклад, а хтось просто не пройде фільтрацію на виході і ризикує опинитися в в’язниці.

6. Які дії ви зробили, щоб допомогти Україні та українському народу?

Ми робимо все, що можемо, щоб допомогти. По-перше, підтримуємо одна одну - жінкам в окупації жити особливо важко. Ми організовуємо різні акції проти окупантів, збираємо інформацію, не даємо їм перемогти тут. Поки в містах існує опір, вони не перемогли.

«Зла Мавка» працює онлайн і на місцях на окупованих Росією територіях України. Її активісти, ризикуючи життям, поширюють плакати, листівки та інші матеріали опору в окупованих містах. Активістки користуються вкоріненою мізогінією окупаційних сил, які навіть не підозрюють, що жінки можуть відігравати таку активну роль у спротиві.

Ми розклеюємо плакати та інформаційні бюлетені, поширюємо правдиву інформацію, щоб протистояти російській пропаганді, і робимо все можливе, щоб тримати окупантів у напрузі. Ось деякі з найвідоміших акцій, які ми провели:

«Мавчині гроші», ініціатива, в рамках якої ми переробили дизайн і надрукували нові російські рублі, додавши зображення Мавок. Ці банкноти циркулювали в окупованих Мелітополі, Бердянську, Токмаку, Каховці, Сімферополі, Севастополі та Ялті. Рублі «Мавка» також потрапили до Росії, зокрема, на Кубань. Ця ініціатива викликала певну паніку серед росіян; дехто вважає, що це спроба корумпувати російську банківську систему. Ми хотіли, щоб вони відчули себе неспокійно і зрозуміли, що ми є всюди!

Ще однією нашою ініціативою була «Кухня Мавки», яка почалася з розповсюдження плакатів, що попереджали окупантів бути обережними з тим, що вони їдять і п'ють. Однак, коли росіяни почали ходити по домівках і просити у нас їжу та алкоголь, у нас з'явилася ідея додавати проносне в їхню їжу. Таким чином, ми отримали доступ до їхньої кухні/їдальні і зробили те, що було потрібно. Тепер окупанти в Мелітополі часто не наважуються їсти їжу, в якій вони не впевнені, навіть якщо це просто свіжі фрукти чи овочі. Дехто пропонує вживати сильніші речовини. Але одна справа - розлютити окупанта, інша - вбити. Ми до цього не готові. МИ ДОДАЄМО ПРОНОСНЕ, А НЕ ОТРУТУ. НА ВІДМІНУ ВІД РОСІЯН, МИ НЕ ВБИВЦІ. Ми твердо переконані, що вбивати загарбників і окупантів - це завдання Збройних Сил України. До їх звільнення ми будемо використовувати ненасильницькі акції протесту і давати російським агресорам відсіч.

Ще одна наша важлива мета - випуск щотижневої газети, що містить реальні новини. Російська окупація означає цілодобове російське телебачення. Для багатьох старших поколінь, які не мають доступу до VPN, наприклад, це означає викривлене бачення світу. Російська версія подій та кут зору на все. Наша команда складає щотижневий огляд ключових подій в Україні, фізично вкладає друковані примірники газети в поштові скриньки, залишає їх біля вхідних дверей мешканців, а також розкидає роздруківки в парках. Читачів заохочують передавати знання іншим. Електронну версію газети також можна завантажити з нашого Telegram-каналу.

Ми віримо в підтримку інших жінок, які перебувають під жорстокою російською окупацією. Вони приходять до нас за порадою або просто тихо поплакати, коли стає важко чи страшно. Багато дівчат з різних міст України, підконтрольних Росії, звертаються до нас за порадою або просто, щоб обговорити тягар життя в умовах жахливої окупації. Ми всі разом сідаємо і починаємо відповідати на повідомлення. Це як анонімний жіночий клуб підтримки. Ми сподіваємося зустрітися з деякими з цих чудових жінок після звільнення. Ми ніколи не бачили і не зустрічалися одна з одною, але відчуваємо, що ми близькі подруги.

7. Чи відчуваєте Ви, що війна змінила Вас? Яким чином? Чи були ви здивовані собою (як витримали, вистояли, знайшли натхнення в неочікуваних джерелах тощо), своєю країною, своїми уявленнями про людяність, своїм ставленням до світу? Якісь прозріння щодо людей чи життя?

Я і досі дивуюсь кожен день. Кожна історія тут заслуговує цілої книжки. Багато за цей час було героїчних історій, історій які показують силу духу наших людей і силу українських жінок, але і розчарувань було не менше.

Що касається мене, мені здається я ще досі не зрозуміла цього, зараз ти просто робиш те що мусиш і намагаєшся вижити, ось коли все закінчиться – тоді мабуть і прийде розуміння, чи шок. Зараз я відчуваю велику відповідальність за кожну жінку з руху і вони і є моім найбільшим стимулом.

8. Хто є жінками, які надихають вас, як на окупованих територіях, так і на непідконтрольних. Чи можете ви відзначити жінок у вільній Україні?

Зараз мене надихають наші Мавки, те що вони роблять навіть в таких умовах і те через що вони пройшли і не зрадили собі.

9. Які, на вашу думку, ваші сильні сторони та надздібності?

Це не надздібності. Це те що ми маємо робити попри все.

Наприклад, одна з нас дуже гарно малює, вона створила перший плакат "Окупанти дістали, не зліть українок". Ми почали його розвішувати. Реакція була швидкою: росіяни розлютилися і одразу ж зірвали плакати.

10. Ви здаєтеся мені безстрашною. Чого ви боїтеся (чогось? павуків?)))

Пауків дуже))) і змій) да і взагалі багато чого) Боішся навіть просто зневіритися. Ми не безстрашні, тут як в прислівї знаєте: «очі бояться, а руки роблять» так і ми. А взагалі то нема нічого страшнішого ніж втрата близьких.

11. Скільки вас?

Більше ста активних, ті хто прям постійно щось робить.

12. Що для вас означає визволення? (якщо знову почнеться бойові дії, чи готові ви до них?)

Звісно готові, це буде складно, але всі все розуміють. Будемо допомагати чим зможемо. Треба ж вигнати цю наволоч звідси

13. Яке місце чи діяльність робить вас найщасливішими?

Зараз з цим складно. Дуже радію коли приходять гарні новини з фронту. А так приводов для радості зараз небагато.

14. Як ми можемо вам допомогти. Вам, як людині, і вам, як організації?

Підтримкою, добрим словом. А ще допомагайте нашим ЗСУ, а вони вже нам допоможуть

15. Чи можна зробити донат? Як?

Ні, не нам. Адже ми не організація і не фонд.

Нам набагато більше потрібно відчувати себе мотивованими, натхненними і не забутими. Це допоможе нам зберегти віру в перемогу понад усе. Матеріальні проблеми не є основним фокусом нашої роботи. Що нам дійсно потрібно, так це більше очей і вух, які б стежили за нашими діями і нашими надіями на визволення українськими збройними силами. Щоб люди продовжували чинити опір, вони повинні відчувати, що їхні зусилля не є марними.

16. Загалом, що ви хочете, щоб про вас дізнався світ? Що ви хочете, щоб про вас знали українці?

Про наші акціі, про наших жінок. Ми і щоденники почали публікувати саме для цього, щоб світ і українці розуміли що тут коіться, як почуваються люди.

17. Де інші можуть знайти інформацію про вас/вашу діяльність? (посилання на веб-сайт, сторінки в соціальних мережах тощо)

• Телеграм: zlaya_mavka

• Веб-сайт: zlamavka.com

• Instagram: @zlamavka

• X: @mavkazla

18. На вашу думку, чим росіяни як народ відрізняються від українців? Чи усвідомлювали ми ці відмінності до початку повномасштабного конфлікту? Чи перебували у стані заперечення?

Я думаю, що ми не усвідомлювали, але зараз звісно це складно не помітити. Вони м’ясники, вони кричать про свою духовність, та нічого святого там і близько нема. Нас дуже відрізняє внутрішня гідність, яку маємо ми і мають вони. Ми інтелігентніші сто процентів. Ми тут сміємося навіть, що на вулиці одразу видно де місцеві, а де вони, вот чесно просто по лицю, не можу цього пояснити. Не братські ми народи уж точно, сусіди нажаль – це так. Я б іх порівняла з сусідом в квартирі поруч, котрий алкаш, вічно б’ється, оре щось і заважає спокійно жити всьому дому.

19. Чи багато вони побудували нових будинків і заселили туди росіян з російської території? Які зміни вони запроваджують, що зводять вас з розуму? Чи ігнорують люди, які переїжджають у нові будинки, масові могили, на яких вони побудовані? Як це - «співіснувати» з ними?

Дивлячись де, усюди по різному. Але ж багато чого вони роблять тільки на камеру. Наприклад в центрі все пофарбували щоб гарно на телебаченні виглядало, а все інше місто тоне в мусорі, які ніяк не вивозять. Заселяють росіян дуже багато, але ж не тільки в нові місяця, вони крадуть квартири і будинки місцевих і потім віддають або продають своїм. Якщо ти хоча б пару тинів не був дома, або якщо не переоформив житло по іх законам – все! Прийшли забрали. Росіянам все одно, навіть в Маріуполі. Ім тут подобається, кажуть тут гарно і клімат хороший і море поруч, вони як варвари, прийшли, повбивали, обікрали, і тішяться.

20. Чи покладаєте ви якісь надії на новий термін Трампа в США? Що говорять про нього росіяни з вашого оточення?

Та які надії? Скоріше нервуємо, дуже люди турбуються, щоб не домовились нас віддати. Росіяни теж не дуже розуміють чого очікувати. Таке враження, що всі притихли і вичікують чогось…

21. Що росіяни роблять з українцями, свідками чого ви були і про що можете розповісти?

Складне питання, дивлячись за що. Якщо ви про покарання, то теж по різному. Когось знімають на камеру з вибаченнями, когось депортують, когось арештовують і суд а когось катують у підвалах…. Ту все є на що у вас вистачить уяви.

22. Чи було якесь прозріння про людську природу, коли ви бачили, як місцеві жителі України бояться за свою безпеку або відчувають загрозу і тому приєднуються до окупантів?

Ну ті хто приєднуються – зазвичай це або проросійські, або тупі, або за гроші чи посаду) Ті хто бояться за безпеку – можуть замовчати, але не приєднатися. Звісно не можна говорити так про усіх, тому що були випадки і шантажу з боку росіян і погроз, такі випадки теж були

23. Чи можуть місцеві жителі, на вашу думку, діяти більше? Чинити опір більше, і при цьому більш згуртовано?

Мабуть, але ситуація зараз дуже складна. С кожним днем опір чинити стає все важче, тому що росіяни теж не сидять склавши руки і дуже активно шукають підпілля.

24. Чи є помітна різниця у ставленні окупантів до українців (навіть з гордістю російськомовних) і росіян, які переїжджають на цю територію? Чи відрізняються паспорти українців від росіян?

Ну паспорти тепер майже в усіх російські, вижити з укр паспортом майже неможливо. Різниця мабуть є, але якщо чесно я намагаюсь взагалі уникати будь якого спілкування з ними.

25. Як ви думаєте, які реальні плани росіян щодо цих територій та українців, які на них проживають?

Важко сказати, думаю вони будуть намагатися по максимуму заселяти все своїми, їм тут подобається. Але хай сильно далеко не планують, легко їм точно не буде.

26. Багато людей на заході вважають, що є «хороші росіяни». Що б ви їм сказали? Чи були якісь дискусії з росіянами, які визнають або розуміють, що вони зробили? Чи відчувають вони гордість за те, що вони зробили? Чи розуміють вони, що вони вбивці? Чи були якісь чесні розмови з кимось із їхніх військових, хто визнав би, що вони за це будуть смажитися в пеклі?

Ну тут таких нема, ту всі дуже горді за те що роблять. В цілому вони звісно є, але точно такі не приїдуть сюди і нажаль їх дуже мало. Але я мабуть вже все життя буду ставитися з підозрою навіть до «хороших», дуже багато всього стало розуміло про них за ці роки.

27. Які, на вашу думку, російські військові плани щодо окупованих регіонів? Чи передавали ви інформацію потрібним джерелам про те, що і де знаходиться? Чи відчуваєте ви, що інші місцеві жителі (чоловіки і жінки) також працюють над цим, можливо, незалежно і підпільно?

Про це краще не писати.

28. Чи існує на цій території « правопорядок»? Якийсь контроль над поліцією та чиновниками? Чи це повністю безконтрольне і беззаперечне місце?

Технічно – так, практично – ви самі розумієте. Ту скоріш як в 90ті.

29. Ви пишете, що надаєте підтримку жінкам в окупації. Як ви знаєте, коли до вас звертається хтось із «них», хто видає себе за українця?

По перше це досить легко зрозуміти, складно їм прикидатися. А по друге ми не спілкуємося наживо і дуже багато робимо для безпеки.

30. Як ви захищаєте себе і гарантуєте, що ви в безпеці від них?

Гарантувати це звісно ніхто не може, але ми намагаємося робити максимум. Теж вчимося кожного дня, до цього як ви розумієте ніхто нам не розказував як це робити і підручників про це нема. Публікувати звісно це не будемо, але намагаємося робити все для нас і наших активісток.