THIS INSIDE UKRAINian Heart STORY IS FROM South AFrica

* All images of Gail Stacey are by Olga Shmaidenko or provided by the WOW Woman; answers were provided by the WOW Woman

Six-hour drive through South Africa, for Ukraine!

Marking three years since the full-scale russian invasion of Ukraine has been an emotional affair worldwide. In Cape Town, South Africa, a crowd gathered with flags and banners, urging the world to “Stand With Ukraine.” Among the demonstrators, a striking performance unfolded—a figure dressed as a russian soldier approached a world map and sprayed it with blood-red paint, a stark representation of russia’s ongoing atrocities, not only in Ukraine but across multiple nations, including those in Africa.

One protester stood out to me. She had driven six hours just to be there, standing in the heart of Cape Town, waving a flag adorned with Ukrainian names. A South African with no Ukrainian roots, she had made this long journey to support my country. I needed to know more.

Her name is Gail Stacey, and for her, Ukraine is deeply personal. She spends her days speaking with Ukrainians, teaching them English through online tutoring sessions. Over the past three years of full-scale war, she has witnessed her students vanish from classes—some conscripted to fight, others forced to seek shelter during air raids. She has seen the exhaustion on their faces, the weight of war and stress over their children and loved ones. Gail had to adapt to her students situation, avoiding audio language exercises during air raid alerts so her students can remain attuned to life-saving warnings of the incoming russian missiles.

Speaking with Gail was profoundly moving. She is more than an observer; she is an ally in Ukraine’s fight for freedom. She has been a witness to russia’s war but also to Ukraine’s resistance and willingness to learn, grow and fight. Gail’s commitment goes beyond teaching English—she is learning Ukrainian herself. Determined to immerse herself in the language, she has labeled nearly every item in her home, from kitchen drawers to furniture, with its Ukrainian translation.

February 21, 2025. Cape Town. Standing up against russia who is in it’s fourth year of a full scale aggression against the sovereign Ukraine.

That kind of dedication speaks volumes. After our chat, I was once again reminded that solidarity is not confined by borders—it is a choice one can make every single day.

- Olga Shmaidenko, Founder of WOW Woman

English Teacher, Ukraine Supporter, Cape Town, South Africa

1. Name

Gail Stacey.

2. Where is your hometown?

Cape Town, South Africa.

3. What is your profession/career/title/self-label/designation? What does your average day look like?

I’m an online ESL teacher. I teach from my home in Knysna for the Ukrainian school EnglishDom. My workday typically starts between 10 AM and 12 PM and finishes between 7 PM and 9 PM. I teach an average of 6–7 hours per day and usually have around 15 students at any given time.

4. What did you study in school?

Dramatic Arts and English Literature.

5. What was the journey like to get where you are (in life and career-wise)? What did you do before russia invaded Ukraine, and why and how did you start working with Ukrainians?

In 2017, I visited russia with my partner at the time, who was doing a PhD in collaboration with a russian laboratory. That trip opened my eyes to how many people were unhappy in russia and how many wanted to learn English. More importantly, I realized I had a natural talent for teaching. When I returned to South Africa, I earned my TESOL certificate and began applying for teaching positions, both online and in-person. I started working with EnglishDom in 2019 and transitioned to full-time in 2020.

To give deeper context about why I visited Russia in 2017: I had a South African partner at the time who was doing a PhD in nuclear physics. She would spend months at a time in Russia; so I went with her for a two-month stay. It was only then that I realised the extent of the homophobia "beyond the iron curtain", and we met a lesbian couple in St Petersburg who were travelling with a guy friend, just so that they wouldn't look suspicious. So my journey towards becoming an English teacher also involved a bit of queer rights activism and getting them out of Russia.

6. What is your connection to Ukraine? What are some concrete actions (big or small) you’ve done and continue doing to help Ukraine and Ukrainian people?

I teach English to Ukrainians, both those still in Ukraine and those who have had to leave their homes. Before the war, more than half of my students and colleagues were russian. The day after russia’s full-scale invasion, my school removed all russian students and teachers from the platform. I chose to stay with the company, even though it meant an uncertain future with an empty timetable. But my trust was well-placed - soon, my schedule filled up again with Ukrainian students. Beyond teaching, I try to raise awareness, counter misinformation, and support Ukraine in any way I can. I went to Johannesburg to demonstrate with UAZA for the BRICS conference in September 2023, and Cape Town to demonstrate outside the russian consulate in February 2025. 

Here are descriptions of several students I’m proud to know and teach:

Odesa, Ukraine

Ihor is a driven individual from Odesa, Ukraine. He currently works as a manager for a global food corporation, where he oversees assets and collaborates with colleagues across various countries, including Poland, Romania, and Canada. Despite not enjoying English in school, Ihor recognizes its importance for his professional and personal growth. He aims to improve his conversational English skills to effectively communicate with his multinational team and ultimately achieve his dream of becoming a motivational speaker and TED Talk presenter.

Beyond his professional endeavors, Ihor has a rich background. He served as a national football referee in Ukraine for ten years, showcasing his discipline and leadership. He is also a passionate supporter of FC Shakhtar Donetsk and enjoys exploring the stock market, demonstrating his multifaceted interests and intellectual curiosity.

Dnipro, Ukraine

Mariya, originally from Zaporizhia, relocated to Dnipro for both professional and personal reasons five to six years ago. Currently, she works as an assistant tech support and administrator for an IT hosting company, providing crucial customer support and technical solutions to clients across the globe. Her daily communications with colleagues in London, the US, the Netherlands, and Singapore are conducted in English, showcasing her adaptability in a multinational environment. Interestingly, Mariya's professional journey includes a past as a teacher and a background in studying German and Bulgarian, adding a unique dimension to her skill set.

Beyond her technical expertise, Mariya leads an active and adventurous life. She enjoys a range of hobbies, including motorcycling on her Honda CB 500, snowboarding, and wakeboarding. Adding to her personal life is her beloved cat, Lucius. While Mariya possesses a strong command of professional and technical English vocabulary, her primary language learning goal is to enhance her everyday conversational skills, enabling her to communicate more effectively with English-speaking customers.

Lviv, Ukraine

Kremenchuk, Ukraine

Mariia, a native of Brody, currently resides in Lviv. Her dedication to helping others is evident in her role as the Chief Operating Officer at a charitable foundation that provides support to orphans. With eight years of experience in the organization, Mariia has grown from a teacher to a project manager, and now leads the foundation's efforts in implementing projects, coordinating with teams, and providing essential services.

The foundation works closely with lawyers and psychologists to guide children through the adoption process, ensuring their well-being and preparing them for a brighter future. Mariia's commitment to mental health and social support (MHPSS) is evident in her dedication to providing comprehensive care for these vulnerable children. As she learns to drive a car, Mariia continues to navigate the challenges of her role with resilience and compassion.

Yana, a resident of Kremenchuk, Ukraine, works in the technical department of a manufacturing company. Her life revolves around her family and her unwavering support for her children's dreams. Her eldest son, a recent graduate with a bachelor's degree in aviation, is pursuing his passion for flying by working towards a commercial pilot's license. However, the ongoing russia’s war in Ukraine has disrupted his training, forcing him to seek opportunities in the Czech Republic to continue his practical flight instruction.

Meanwhile, Yana's younger son, a bright 13-year-old in the eighth grade, continues his education amidst the challenges of wartime. Amidst these responsibilities, Yana also cares for her beloved Labrador, an eight-year-old companion, and a five-year-old parrot, adding a touch of vibrant energy to her home.

7. Advice for other women?

Hold on to hope. Even in the darkest times, it’s what keeps us going.

8. Where in the world do you feel “tallest” (i.e., where is your happy place)?

On the road - whether on my motorbike or in my car - traveling somewhere new.

9. What are things you do just for you? Is it possible to stay sane while working with students who are in a war-torn country? What are some things that help you to not lose yourself?

I skateboard. I ride my motorbike. I take care of my garden. I sew and paint. I call my parents. It’s not easy to stay sane when working with students affected by war. But their resilience inspires me every day.

10. What are some ingredients to a good life? How did the war in Ukraine, and working with people from there, change your perspective about the world, about your life, your goals, and dreams?

My dad used to say, “Don’t let the setbacks set you back,” and I repeat it to myself often.

Before the full-scale invasion, I still had a desire to visit russia. That’s no longer the case. The war has reshaped my understanding of justice, resistance, and the true cost of freedom.

11. What do you feel/understand/appreciate about Ukrainians and Ukrainian women that you may not have realized before (before the war)?

Their courage, love, determination, and resilience. I have never met people with such an unbreakable spirit. Their ability to keep going, to hold on to joy even in the worst of times, is something I deeply admire.

12. What are (at least) three qualities you most love about yourself and why? What are your superpowers?

  • Patience - It allows me to be compassionate, both in my personal and professional life.

  • Kindness - The world can be a cold place, but small acts of kindness go a long way.

  • Adaptability - Life throws challenges at all of us, and I’ve learned to embrace change instead of fearing it.

13. How do you think South Africans can understand Ukrainians better? Through what lens? There seems to be a real russian propaganda reach into SA. How would you counteract it? What are your strategies when talking to locals who don't understand the depth of russia's atrocities in Ukraine?

South Africans, given our own history, should be able to recognize injustice and oppression when we see it. Ukraine’s fight for sovereignty mirrors many of the struggles we’ve had to endure in our past. A big challenge in South Africa is russia’s strong propaganda influence. Many people here have been conditioned to see russia as an ally without critically examining its actions. When I talk to people about Ukraine, I try to:

Draw parallels - I compare russia’s actions to colonialism and apartheid. When people see the war through that lens, it often shifts their perspective.

Use personal stories - Statistics and news reports feel distant, but sharing the experiences of my Ukrainian students makes it real.

Challenge misinformation - I gently correct myths about the war by asking, “Where did you hear that?” and encouraging critical thinking.

Encourage empathy - I remind people that Ukrainians are fighting for their lives, homes, and futures, just as we once fought for ours.

russia benefits when people stay uninformed or indifferent. The best way to counter propaganda is through conversation, education, and a refusal to look away.

14. What are you reading now? (What books do you gift most, and what are your favorite reads?)

I’ve just started Beginner’s Ukrainian by Yuri Shevchuk, a well-regarded Ukrainian textbook that comes with an interactive website and audio clips. I don’t often gift books because I believe they’re deeply personal - what speaks to one person might not resonate with another. And, honestly, it feels like fewer people take the time to read these days.

15. Who are the WOW WOMEN in your world who inspire you and why? Can you nominate a few?

Both of my grandmothers earned bachelor’s degrees at a time when it was rare for women to pursue higher education - all while raising families. My life path is very different, but their strength and determination live on in me.

My aunt also inspires me - she made the choice to focus on her career and personal growth instead of following traditional expectations. Her independence and confidence are qualities I truly admire.

16. Where can others find you/your work (links to websites, blogs, etc.)?

I’m not active on social media, but I do respond to emails: lefthandedsolution@gmail.com

ЦЕ інтерв'ю «Усередині українського серця», з Південної Африки

* Всі зображення Гейл Стейсі належать Ользі Шмайденко або надані WOW Woman; відповіді надані WOW Woman

Шестигодинна подорож Південною Африкою заради України!

Відзначення трьох років від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну стало емоційною подією в усьому світі. У Кейптауні, Південна Африка, українці зібралися з прапорами та транспарантами, закликаючи світ «бути разом з Україною». Серед демонстрантів розгорнувся вражаючий перформанс: фігура, одягнена в російського солдата, підійшла до карти світу і облила її криваво-червоною фарбою, що стало яскравим представленням звірств, які росіяни продовжують чинити не лише в Україні, але й в інших країнах, в тому числі в Африці.

Одна протестувальниця привернула мою увагу. Вона проїхала шість годин, щоб бути там, стоячи в центрі Кейптауна і розмахуючи прапором, прикрашеним українськими іменами. Південноафриканка без українського коріння, вона здійснила цю довгу подорож, щоб підтримати мою країну. Мені потрібно було дізнатися більше.

Її звуть Гейл Стейсі, і для неї Україна є глибоко особистою. Вона проводить свої дні, спілкуючись з українцями, викладаючи їм англійську мову на онлайн-заняттях. За останні три роки повномасштабної війни вона була свідком того, як її студенти зникали з уроків - одних призивали воювати, інші були змушені шукати укриття під час повітряних нальотів.

21 лютого 2025 року. Кейптаун. Протистояння проти росії, яка на четвертому році повномасштабної агресії проти суверенної України.

Вона бачила виснаження на їхніх обличчях, тягар війни і стрес через їхніх дітей та близьких. Гейл була змушена пристосовуватися до ситуації своїх учнів, уникаючи аудіо вправ з вивчення мови під час повітряної тривоги, щоб її учні могли залишатися уважними до життєво важливих попереджень про наближення російських ракет.

Розмова з Гейл була глибоко зворушливою. Вона більше, ніж спостерігач, вона є союзником у боротьбі України за свободу. Вона є свідком війни, розв'язаної росією, а також опору України та її готовності вчитися, розвиватися і боротися. Відданість Гейл не обмежується викладанням англійської мови - вона сама вивчає українську. Вирішивши зануритися в мову з головою, вона позначила українським перекладом майже кожну річ у своєму домі, від кухонних шухляд до меблів.

Така відданість говорить багато про що. Після нашої розмови я ще раз переконалася, що солідарність не обмежена кордонами - це вибір, який можна робити щодня.

- Ольга Шмайденко, засновниця WOW Woman

Викладачка англійської мови, прихильниця України, Кейптаун, Південна Африка

1. Ім'я

Гейл Стейсі.

2. Звідки ви родом?

Кейптаун, Південна Африка.

3. Яка ваша професія/кар'єра/звання/самоназва/позначення? Як виглядає ваш звичайний день?

Я викладач онлайн-курсів англійської мови. Я викладаю з дому в Книзні в українській школі EnglishDom. Мій робочий день починається з десятої до дванадцятої години дня і закінчується між сьомою та дев'ятою годинами вечора. Я викладаю в середньому 6-7 годин в день і можу навчати близько 15 студентів в будь-який момент часу.

4. Що ви вивчали в школі?

Драматичне мистецтво та англійську літературу.

5. Яким був ваш шлях до того, щоб стати тим, ким ви є (в житті та кар'єрі)? Який момент змінив ваше життя (в особистому житті та/або кар'єрі?) і направив вас на нинішній життєвий шлях? Чим ви займалися до вторгнення росії в Україну, і чому і як ви почали працювати з українцями?

У 2017 році я відвідала росію з моїм тодішнім партнером, яка писала докторську дисертацію у співпраці з російською лабораторією. Ця поїздка відкрила мені очі на те, скільки людей нещасливі в росії і скільки хочуть вивчати англійську мову. Що ще важливіше, я зрозуміла, що маю природний талант до викладання. Повернувшись до Південної Африки, я отримала сертифікат TESOL і почала подавати заявки на викладацькі посади, як онлайн, так і особисто. Я почала працювати з EnglishDom у 2019 році і перейшла на повний робочий день у 2020 році.

Щоб дати більш глибокий контекст про те, чому я відвідала Росію в 2017 році: У мене тоді була партнерка з Південної Африки, яка писала докторську дисертацію в галузі ядерної фізики. Вона проводила в Росії по кілька місяців, тож я поїхала з нею на два місяці. Лише тоді я усвідомила масштаби гомофобії «за залізною завісою», і ми познайомилися з лесбійською парою в Санкт-Петербурзі, яка подорожувала з другом-чоловіком, щоб не виглядати підозріло. Тож мій шлях до того, щоб стати вчителькою англійської мови, також включав в себе трохи активізму в боротьбі за права квір-людей та їх вивезення з Росії.

6. Як Ви пов'язані з Україною? Які конкретні дії (великі чи малі) ви зробили і продовжуєте робити, щоб допомогти Україні та українському народу?

Я викладаю англійську мову українцям - тим, хто живе в Україні, і тим, хто був змушений покинути свої рідні домівки. До війни більше половини моїх студентів і колег були росіянами. На другий день після повномасштабного вторгнення Росії моя школа видалила всіх російських студентів і викладачів з платформи. Я вирішила залишитися в компанії, навіть якщо це означало невизначене майбутнє з порожнім робочим розкладом. Але моя довіра була виправдана - незабаром мій розклад знову заповнився українськими студентами. Окрім викладання, я намагаюся підвищувати обізнаність, протидіяти дезінформації та підтримувати Україну всіма можливими способами.

У вересні 2023 року я їздила в Йоганнесбург на демонстрацію з організацією « UAZA» на конференцію БРІКС, а в лютому 2025 року - в Кейптаун на демонстрацію біля російського консульства.

Ось описи кількох студентів та студенток, яких я пишаюся тим, що знаю і навчаю:

Одеса, Україна

Дніпро, Україна

Сергій - цілеспрямована людина з Одеси, Україна. Зараз він працює менеджером у міжнародній харчовій корпорації, де керує активами та співпрацює з колегами з різних країн, включаючи Польщу, Румунію та Канаду. Незважаючи на те, що Сергій не любив англійську мову в школі, він визнає її важливість для свого професійного та особистого зростання. Він прагне вдосконалити свої навички розмовної англійської, щоб ефективно спілкуватися зі своєю багатонаціональною командою і, зрештою, досягти своєї мрії - стати мотиваційним спікером і ведучим TED Talk.

Окрім своєї професійної діяльності, Сергій має багатий досвід. Протягом десяти років він працював національним футбольним арбітром в Україні, демонструючи свою дисциплінованість та лідерські якості. Він також є палким прихильником ФК «Шахтар» (Донецьк) і полюбляє досліджувати фондовий ринок, демонструючи свої багатогранні інтереси та інтелектуальну допитливість.

Марія, родом із Запоріжжя, переїхала до Дніпра з професійних та особистих причин п'ять-шість років тому. Зараз вона працює асистентом технічної підтримки та адміністратором в ІТ-хостинговій компанії, надаючи важливу клієнтську підтримку та технічні рішення клієнтам по всьому світу. Її щоденне спілкування з колегами в Лондоні, США, Нідерландах та Сінгапурі відбувається англійською мовою, що демонструє її адаптивність у багатонаціональному середовищі. Цікаво, що професійний шлях Марії включає в себе досвід роботи вчителем, а також вивчення німецької та болгарської мов, що додає унікального виміру її набору навичок.

Окрім своєї технічної експертизи, Марія веде активне та сповнене пригод життя. Вона має безліч захоплень, серед яких їзда на мотоциклі Honda CB 500, сноубординг та вейкбординг. Доповненням до її особистого життя є її улюблений кіт Люціус. Хоча Марія добре володіє професійною та технічною англійською лексикою, її основною метою вивчення мови є покращення повсякденних розмовних навичок, що дозволить їй більш ефективно спілкуватися з англомовними клієнтами.

Львів, Україна

Кременчук, Україна

Марія, уродженка міста Броди, наразі мешкає у Львові. Її прагнення допомагати іншим проявляється в ролі операційної директорки благодійного фонду, який надає підтримку дітям-сиротам. Маючи восьмирічний досвід роботи в організації, Марія пройшла шлях від вчительки до проектного менеджера, а зараз очолює зусилля фонду з реалізації проектів, координує роботу команд та надає основні послуги.

Фонд тісно співпрацює з юристами та психологами, щоб допомогти дітям пройти процес усиновлення, забезпечити їх благополуччя та підготувати до світлого майбутнього. Прихильність Марії до психічного здоров'я та соціальної підтримки проявляється в її відданості наданню комплексної допомоги цим вразливим дітям. Навчаючись керувати автомобілем, Марія продовжує долати виклики, пов'язані з її роботою, із стійкістю та співчуттям.

Яна, мешканка Кременчука, Україна, працює в технічному відділі виробничої компанії. Її життя обертається навколо сім'ї та непохитної підтримки мрій своїх дітей. Її старший син, нещодавній випускник зі ступенем бакалавра авіації, реалізує свою пристрасть до польотів, працюючи над отриманням ліцензії комерційного пілота. Однак війна, що триває, перервала його навчання, і він змушений шукати можливості в Чеській Республіці, щоб продовжити свої практичні льотні інструктажі. Тим часом молодший син Яни, здібний 13-річний учень восьмого класу, продовжує навчання в умовах воєнного часу. Попри всі ці обов'язки, Яна також піклується про свого улюбленого восьмирічного лабрадора та п'ятирічного папугу, які додають до її оселі енергійності та життєрадісності.

7. Порада іншим жінкам?

Не втрачайте надії. Навіть у найтемніші часи це те, що змушує нас рухатися далі.

8. Де у світі ви відчуваєте себе «найвищою жінкою» (тобто, де ваше щасливе місце)?

У дорозі - чи то на мотоциклі, чи то в машині - подорожуючи кудись у нове місце.

9. Що ви робите тільки для себе? Чи можливо залишатися при здоровому глузді, працюючи зі студентами, які перебувають у країні, охопленій війною? Які речі допомагають вам не втратити себе?

Я катаюся на скейтборді. Їжджу на мотоциклі. Доглядаю за своїм садом. Я шию і малюю. Телефоную батькам. Нелегко залишатися при тямі, працюючи з учнями, які постраждали від війни. Але їхня стійкість надихає мене щодня.

10. Які складові хорошого життя? Як війна в Україні та робота з людьми звідти змінили ваш погляд на світ, на життя, цілі та мрії?

Мій тато казав: «Не дозволяй невдачам відбити тебе назад», і я часто повторюю це собі.

До повномасштабного вторгнення у мене все ще було бажання відвідати росію. Тепер цього бажання немає. Війна змінила моє розуміння справедливості, опору та справжньої ціни свободи.

11. Що ви відчуваєте/розумієте/цінуєте в українцях та українських жінках, чого ви, можливо, не усвідомлювали раніше (до війни)?

Їхню мужність, любов, рішучість і стійкість. Я ніколи не стикалася з людьми з таким незламним духом. Їх здатність продовжувати йти вперед, зберігати радість навіть у найгірші часи - це те, чим я глибоко захоплююся.

12. Які (принаймні) три якості ви найбільше любите в собі і чому? Які ваші надздібності?

  • Терпіння - воно дозволяє мені бути співчутливою, як в особистому, так і в професійному житті.

  • Доброта - світ може бути холодним місцем, але маленькі добрі вчинки мають велике значення.

  • Адаптивність - життя кидає виклики всім нам, і я навчилася приймати зміни, а не боятися їх.

13. Як, на вашу думку, південноафриканці можуть краще зрозуміти українців? Через яку призму? Здається, що в ПАР існує реальна російська пропаганда. Як би ви їй протидіяли? Яка ваша стратегія у спілкуванні з місцевими жителями, які не розуміють глибини звірств росії в Україні?

Південноафриканці, з огляду на нашу власну історію, повинні вміти розпізнавати несправедливість і гноблення, коли ми їх бачимо. Боротьба України за суверенітет віддзеркалює багато боротьби, яку нам довелося пережити в минулому. Великою проблемою в Південній Африці є сильний пропагандистський вплив росії. Багато людей тут навчені бачити в росії союзника, не піддаючи критичному аналізу її дії. Коли я говорю з людьми про Україну, я намагаюся це робити:

Проводити паралелі - я порівнюю дії росії з колоніалізмом та апартеїдом. Коли люди дивляться на війну через цю призму, це часто змінює їхню перспективу.

Використовувати особисті історії - статистика та новини здаються далекими, але коли я ділюся досвідом моїх українських студентів, вони стають реальними.

Спростовувати дезінформацію - я м'яко виправляю міфи про війну, запитуючи: «Де ви це почули?» і заохочуючи критичне мислення.

Заохочувати емпатію - я нагадую людям, що українці борються за своє життя, домівки та майбутнє, так само, як ми колись боролися за своє.

росія виграє, коли люди залишаються непоінформованими або байдужими. Найкращий спосіб протистояти пропаганді - це розмова, освіта та відмова відвертатися.

14. Що ви читаєте зараз? (Які книги ви даруєте найчастіше і які ваші улюблені книги?)

Я щойно почала читати «Українську мову для початківців» Юрія Шевчука, авторитетний підручник з української мови, який супроводжується інтерактивним веб-сайтом та аудіо-кліпами. Я не часто дарую книги, бо вважаю, що це дуже особисте - те, що говорить одній людині, може не резонувати з іншою. І, чесно кажучи, мені здається, що сьогодні все менше людей знаходять час для читання.

15. Хто є WOW ЖІНКИ у вашому світі, які вас надихають і чому? Можете назвати кількох?

Обидві мої бабусі отримали ступінь бакалавра в той час, коли жінки рідко здобували вищу освіту - і все це при тому, що вони виховували сім'ї. Мій життєвий шлях дуже відрізняється від їхнього, але їхня сила та цілеспрямованість живуть у мені.

Моя тітка також надихає мене - вона зробила вибір зосередитися на своїй кар'єрі та особистісному зростанні замість того, щоб слідувати традиційним очікуванням. Її незалежність і впевненість - це якості, якими я по-справжньому захоплююся.

16. Де інші можуть знайти вас/вашу роботу (посилання на веб-сайти, блоги тощо)?

Я не активна в соціальних мережах, але відповідаю на електронні листи: lefthandedsolution@gmail.com