Public Relations Manager, Ukrainian Refugee supporter, Volunteer, Stockholm, Sweden

There is a word in Ukrainian - chudova - that would be an accurate description of Ms. Sasha Panasyuk, the unfailingly imaginative and positive woman I met in Stockholm, Sweden. I’m consistently amazed by the resiliency of Ukrainian women who, with equal ferocity, speak about surviving Russian occupation (like Sasha did), and at the same time, are chanting at an anti-Russia protest. Then they are able to passionately discuss their love for live music. For 199 days now, this is the kind of dichotomy many refugees face on the daily basis.

Russians and their cruel war have squeezed so much emotional and physical strength out of Ukrainian people. We all ache for some sign of peace, dissociate by discussing normal things, feel guilty about this desire and then plunge back into anger and pain. We still get up! This is the feeling of war, the feeling of living out of your home country which is fighting for literal survival. A permanent (or semi-permanent) state of anxiety and fear settles somewhere deep down and finds a home in you. For most women I met, it feels like another war, the war with self, that makes one fight that guilt yet still find strength to dig up the instinct for survival. Every day this battle happens when you live in two worlds. We still get up! Being abroad you have to show the face of hope, ambition and positivity and in private, you track the news about attacks and the destruction. The thoughts keep orbiting. It’s a lonely affair. You feel obliged to show strength not only to the colleagues abroad  to whom you represent Ukrainian strength, but to your family who are inside the war zone. The guilt then creeps back in because, of course you can afford to show strength, you are the one that is safe and they are in the thick of it. The feelings run on a loop. But then again, the thoughts mustn’t linger for long, because your livelihood and that of your dependents rests on it. We still get up!

Sasha is beacon of light and hope; not just for me, but for many others she inspires with her words and ideas. She seems to have bottomless energy and positivity; it’s overwhelming and contagious. Anything feels possible when you are in the Sasha vortex and I feel lucky to have experienced it, even for a short while. I have missed her energy ever since.

Sasha, like me, used to speak mostly Russian (as many Ukrainians did and still do, to this day). She has however embraced Ukrainian language primarily since the invasion, a second language for most of her life. This was one concrete way to show resistance. Imagine switching your language completely? I am inspired by Sasha’s example of taking ownership, making a personal change in her immediate orbit of influence. Please read Sasha’s WOW Woman answers in Ukrainian as well as translated into English. Sasha covers her recollections of the day the Russians started bombing, her take on how to keep the hope alive, what is needed to stay focused on self-development and growth while still continuing to fight and resist the aggressor.

1. Name.

Sasha Panasyuk.

2. Where is your hometown?

I was born in Ulaanbaatar, capital of Mongolia. My father was a soldier there so the whole family lived in Mongolia for a while.

3. What is your profession/career/title/self-label/designation? What does your average day look like?

I have been working as a Public Relations manager for the past seven years. The last two I spent at the large Ukrainian IT company called lun.ua. I moved to live in Stockholm, where I found a job as a recruiting support manager in one of the largest social non-profit organizations in Stockholm. I help Ukrainians who fled the war to find work in Sweden.

4. What did you study in school?

At school I studied general education subjects, at the university I studied publishing for the first four years, and then journalism. I have a diploma with honors.

5. What was the journey like to get where you are (in life and career-wise)? Write about some of the achievements that you are most proud of ?  What was the moment for you that changed your life (in your personal life and/or career?) that set you on the current path in life? What did you do before the war, and why and how did you start helping Ukrainian women?

My life changed radically because of the death of my first husband. He left suddenly at the age of 33. He was playing soccer, fell and never got up.

If you wish, you can watch this period of my life here, an interview where I share that piece of my life, candidly with hopes that it will help others understand and deal with their own loss.

When he left, I had to change everything. First, it was necessary to find new meanings for life in general. I worked a lot and actively with a psychologist to deal and overcome. Secondly, I needed money to support myself and what we accumulated as a couple: rent, car loan, dog expenses. Therefore, I decided to leave journalism and find a "richer" niche. I was guided by several principles: work should be interesting, satisfying and bring sufficient income. After a long search, I decided to become a PR manager. Never regretted that decision.

I adore what I do. There have so many fantastic projects in my life! My team and I made a presentation of the ONUKA (a Ukrainian electro-folk band) album in the subway, I worked on the PR with the largest park in the city, was responsible for the photo teams at the UPark Music Festival, filmed a movie with the LUN IT company. It is difficult for me to list everything. There were so many projects during these seven years, there would be enough for a lifetime.

6. How is your life different from what you pictured at 20?

I thought that at 34 I would have children. But, so far, this hasn’t worked out.

7. Was there a time when life knocked you down or out and how did you get back up on your feet?

Wrote about it above in #5.

8. Advice for other women?

Never give up. Even if there is no more strength. Strength, in fact, is there. You just need to give yourself time to recover - sleep, stare at the wall or at Instagram, read a book, cry into a pillow. And the renewed forces will return.

And also, and this is important, do not despise yourself for laziness. It's ok to just lie there and do nothing. If your brain needs time to recover; give it this time.

These points seem to be a little disjointed, however I believe they are complementary. Our life is not a smooth constant, it progresses more like a wave; there is time for action, and there is time for recovery.

9. Knowing what we know now in the current political climate, can women be "all that we can be" in today's world? What is the way forward, as you see it, for "feminist values"?

I will say something unpopular. I do not believe in equality between men and women. Men will never (or at least not in the near future) be able to carry and give birth to a child. At the same time, they are physically stronger than we are. That is why mostly men will go to war. Women can give birth to the new generation of people, and, purely biologically, one man can make many children with many different women. Therefore, the biological number of women is more important than the number of men. It is harsh, cynical and unfair, but such is nature.

In fact, being a modern woman is easier than being a man. You have more choices, you can fight or not, give birth to a child or refuse it, be a programmer or become a businessman, be married or be in a free relationship. Men, however, have fewer opportunities than women.

The ideal world for me is simply to have the right to choose what I want and not be condemned by the society for choosing my choice.

10. Where in the world do you feel “tallest” (i.e. where is your happy place)?

- In front of the stage, enjoying the concert of my favorite artist

- On stage singing or speaking to the audience.

- On the sofa with embroidery in my hands.

- In mom's arms.

- Close to animals.

- Alone with my thoughts, on a trip.

11. What extracurricular activities/hobbies are you most proud of? Why?

I have many hobbies. I sing, dance salsa, cross-stitch, draw. I like different activities and each of them brings me a different kind of pleasure. I am most proud of my solo performance with a live band. Only one song, and only for my own (vocal school) performance, but it was very good. It was my first live performance, at the age of 33!

12. Have you travelled solo? If so, which were some of the most memorable destinations and why? Why do you travel and would you recommend it to women?

I love independent travel. Going somewhere alone is a special kind of pleasure. It doesn't matter - driving, flying, train, ship or metro. Simply moving towards the new and the unexplored is a thrill.

I traveled solo through Georgia (the country). I remembered the moment when a man just “attacked me with hugs” in a park. It later turned out to be a local lunatic who was not dangerous. However, he gave me a good scare. Apart from that occurrence, the evening ended well: the policemen were supportive, fed me shish kebabs, found the “hug perpetrator” in a few hours and had a conversation with him. I left feeling unafraid.

What I love about traveling is the opportunity to simply be yourself, you do not depend on the wishes of other travelers. I love to plan my day, my adventures, the restaurants where I will eat, the museums I visit. I can make a plan, or I can just walk around without any plan. Love it. And, strangely enough, I love the feeling of lonely independence. This is some unreal power.

13. What do you want to be when you grow up? Future goals/challenges?

But I'm generally satisfied with who I am now :)

However, I changed my country for life (Ukraine to Sweden), so now I'm in the "start from scratch" stage. Here in Stockholm, I dream of working for a large IT or concert company as a PR coordinator. And also learn the language and draw. These are the immediate plans. And then - children.

14. What fears are you still hoping to overcome?

I'm not afraid.

15. Anything you'd do differently, if you had another go at life?

Definitely yes. Firstly, I would pay more attention to health. Secondly, I would give birth to a child before 30. Thirdly, I would devote more time to studies and languages.

16. What/who inspires you?

Example other people provide. It can be a random person or someone close. But I am inspired by people. This is a fact.

17. What are you hopeful about?

That the war will end soon. I want to believe it.

18. What are some ingredients to a good life? How did the global pandemic and war in Ukraine change your perspective about the world, about your life, your goals and dreams?

These are ingredients to my good life:

• A loved one who is nearby

• A presence of a pet

• Work that brings pleasure and profit

• My own home. Place I want to return to

• Travels and having new experiences

The pandemic almost destroyed my relationship, due to closed borders (I was in Ukraine, he in Sweden at the time). The war in my country hastened my move to Sweden to be with my beloved. Russia’s attack on Ukraine essentially destroyed my old life and pushed me to build a new one. This dissonance is not easy for me. However, my partner Marek is simply wonderful. He is my support, my best friend, my sambo (official partner in Sweden). He does incredible things to make me feel at home here in Sweden, helps me figure everything out and supports me in my efforts. This relationship is very thoughtful, sensitive, mature, but at the same time I feel very young and light next to him. I am grateful that fate brought me together with Marek.

What do you want the world to understand about Ukrainians and Ukrainian women in particular?

With the right motivation, Ukrainians and our women can change the world. At least in their own immediate sphere of influence.

19. What are (at least) three qualities you most love about yourself and why? What are your superpowers?

Hmm… (1) I would say my ability to motivate people. From a young age, I noticed that I could persuade anyone to do the right thing. I feel like my strength includes inspiring others to create something cool.

(2) The ability to be lazy and hardworking at the same time. I don't know how I manage it, but all my life I successfully combine incredible laziness with excessive diligence.

(3) The ability to love. I am very open to this emotion. It seems to me that I am capable of loving an unreal number of people, animals, places, events. However, now I cannot and do not want to love an entire country - russia (and please don't correct the spelling to a capital r), together with its residents.

20. What advice would you give your 14-year-old self? What advice would your 14-year-old self give you in return?

• Love and appreciate yourself. You are beautiful.

• Appreciate the child inside you. She deserves it.

21. What are you reading now? (what books do you gift most and what are your favourite reads?)

Ivan Bagryany’s "Tiger Hunters." The book is about the terrible pages in the history of the Ukrainian people and Stalinist repressions of the 1930s.

I love reading very much. What exactly? It is difficult to say. My tastes vary widely - modern, classic, fantasy, detective, mysteries. The main thing is that there should be a “match” with the book. Sometimes I put books down, and years later I come back and don't understand why I put it down in the first place.

I give books that are really cool, those that I read with delight myself, or those that have beautiful illustrations, or even some funny ones. Yakol bought a children's book in which there was such an absurd story that our entire family ended up laughing out loud.

22. Who is a WOW WOMAN in your world who inspires you and why? Can you nominate three (or more) women you know who perfectly fit WOW WOMAN description? What would you tell them, if you had an opportunity, about why you admire them?

Firstly, my mother. She is incredible. She is devoted to her family, unambiguously direct, cheerful, funny, fair, honest and loving. She knows how to unite us, wherever we are. I love and admire her. I say that she is WOW!

To be honest, I used to have so many examples of women and qualities I wanted to emulate. Now - I want to just be myself. I want to become that WOW WOMAN who inspires others.

23. Where can others find you/your work (links to websites, blogs, etc.)?

I am most active on Facebook: @Sasha Panasyuk (Sasha Panasiuk) and on Instagram: @sasha_kray

1. Where were you when the attack happened? Did you believe in the possibility of RF attacking Ukraine's key cities and proceeding with the full-on aggression?

I did not believe in the attack until February 23. When Putin declared that Ukraine as a state never existed at all, I understood that the attack would happen.

On February 24, I woke up in my Kyiv apartment to explosions. Those bastards were shelling my hometown.

2. What was your experience of the day the war started? Where did you go and what do you recall was your plan?

I felt completely empty inside. I remember that I wrote to my cousins in russia that their Putin had lost his mind. To which I got back some bravado message.

The plan was formed instantly. Purchase the necessities, withdraw money from cards and then unite with the whole family. My sister's husband and I bought groceries, then he went to headquarters (he is a military man). As my sister packed the suitcases, I went to the vet to give the last antibiotic injection to my cat and buy some medicine.

I remember standing at the bus stop, the cat was screaming in the bag, and explosions were heard somewhere nearby. It was scary and wild at the same time. Like a movie.

We spent the remainder of the day, evening and night in the basement of the house, together with the neighbors.

The next day we decided to go to my mother’s house, near Kyiv. There were rumors that the capital was to be taken in a few days, so we decided to wait at my mother's house in the Makariv district of the Kyiv region.

This was a big mistake. The territory where our dacha (summer share) is located was very quickly surrounded by the enemy. As such, we ended up spending ten days under russian occupation. We were without communication, electricity, water, with only minimal food.

It was scary. Because we didn't know how long it would last. Neighbors helped us a lot - with food and water.

I played with the neighboring children. I prayed in the morning and in the evening. I ate. I read. Sometimes I cried. I listened to the sound of explosions, the hum of helicopters, weapons discharging in the nearby forest.

It was scary.

On the 10th day of the occupation, the neighbors found out that the Russian tanks retreated. We were able to break out in a convoy of several dozen civilian cars. In the evening, our cooperative was shelled. Many houses were destroyed, some burned to the ground. We were very lucky to escape in time.

3. How are your family and friends doing? How often are you in touch?

My family decided to return to Kyiv. My mother returned to her home in that liberated village. We communicate every day.

4. What are some ways you are supporting Ukraine now, from abroad?

• Donating: a large one for one of the funds + small ones, 100 UAH each, if I see something on the Internet.

• We collect and transport humanitarian aid for Ukraine.

• We go to all protests in support of Ukraine.

• In Stockholm, I started working at a charitable foundation, where I help refugees find work.

• I help my family financially

• I pay taxes on the activities of my FOP

5. What do you want the world to know about Ukrainians during this difficult time? About Ukrainian Women?

The truth is on our side.

The history of Ukraine is much older than that of Russia.

Moscow was founded by the son of the Prince of Kyiv.

The Ukrainian language is one of the most melodious in the world.

Ukrainian women are brave, confident, cheerful, smart and intelligent.

6. What will be the first thing you'll do when Ukraine wins?

I will arrange a huge celebration, then I’ll go home.

Bonus Quick Round Qs:

1. What and who is worth suffering for? Life is not worth suffering; you can feel emotions and overcome them, but if you constantly suffer, life will pass you by.

2. What would you do if you knew that nobody would judge you? Everything would be as it is now because I am not intimidated by judgments of others.

3. Who is/are your mentor/s (these could be men or women in your life)? At work? In Sweden - women. In Ukraine - men.

4. If you didn't have to work anymore what would you do with your days?

This is my dream!!! I would enjoy cooking. I would take care of the house. I would plan and go on a trip. I would study languages. I would work out in the gym every day. I would read.

6. If you could relive one year in your life, which one would it be? Sometime between 2012 to 2014, when my husband was alive.

7. What bothers you most about people? What do you love most about people? I am bothered when people get into my personal space. I appreciate and respect tolerance and fervor in a person.

1. Ім'я.

Саша Панасюк.

2. Де ви народилися?

Монголія, Улан-Батор. Мій батько був військовим і родина жила у Монголії, бо у тата там було місце служби.

3. Яка ваша професія/кар'єра/звання/самопозначення/призначення? Як виглядає ваш типовий день?

Останні 7 років я працюю pr-менеджеркою. Останні майже 2 роки у великій українській IT-компанії lun.ua. Зараз я переїхала жити до Стокгольму, де знайшла роботу recruiting support manager в одній з найбільших соціальних некомерційних організацій Стокгольму. Зараз я допомагаю українцям, що втікли від війни, шукати роботу у Швеції.

4. Що ви вивчали в школі?

У школі я вивчала загальноосвітні предмети, в університеті перші чотири роки вивчала видавничу справу, а потім журналістику. Маю дипло з відзнакою.

5. Як ви опинилися тут, на нинішньому місці в житті? Напишіть про деякі досягнення, якими ви найбільше пишаєтеся. Який для вас момент змінив ваше життя (в особистому житті та/або кар’єрі?), який поставив вас на поточний життєвий шлях? Чим ви займалися до війни, чому і як почали допомагати українкам?

Моє життя докорінно змінилося через смерть першого чоловіка. Він пішов раптово у 33 роки. Просто грав у футбол, впав і вже ніколи не отямівся. Я своє життя ділю на "до" та "після" його смерті. Це була неймовірна людина - моя опора, стіна, неймовірне кохання. Сильне, бо перше, справжнюсіньке. За бажання, про цей період мого життя можно подивитися отут.

Коли він пішов, мені довелося змінити все. По-перше, потрібно було в цілому знайти нові сенси для життя. Я багато і активно працювала з психологом, щоб це подолати. По-друге, мені потрібні були гроші, щоб утримувати себе і все те, що ми разом нажили - платити ренту, кредит за машину, годувати собаку. Тому я вирішила піти із журналістики та знайти "багатшу" нішу. Я керувалася кількома принципами: робота має бути цікава, у задоволення та приносити достатній дохід. Після довгих пошуків, я вирішила стати піар-менеджеркою. Ніколи не жалкувала про своє рішення.

Я обожнюю те, що роблю. У моєму житті було стільки офігенних проектів! Ми, з тодішньою командою агенства, де працювала, робили презентацію альбому ONUKA у метро, я працювала над піаром із найбільшим парком у місті, відповідала за фототіми на музичному фестивалі UPark, знімала кіно із IT-компанією ЛУН. Мені складно все перерахувати. Проектів за ці 7 років було настільки багато, що цілком вистачило б і на ціле життя.

6. Чим ваше життя відрізняється від того, що ви уявляли, коли вам було 20 років?

Я думала, що в 34 у мене будуть діти. Але, поки що з цим пунктом не склалося.

7. Чи був час, коли життя збило вас з ніг або збивало вас, і як ви знову ставали на ноги?

Вище вже про це написала.

8. Що б ви порадили іншим жінкам і дівчатам? Для майбутнього покоління жінок?

Never give up. Навіть якщо вже немає сил - сили, насправді, є. Просто треба дати собі час на відновлення - поспати, повтикати у стіну чи в інстаграм, почитати книжку, поплакати у подушку. І сили повернуться.

А ще, і це важливо, не зневажати себе за лінощі. Це ок - просто лежати і нічого не робити. Значить вашому мозку потрібен час на відновлення. Дайте йому цей час.

Ці пункти, ніби, трошки дисонують. Проте я б сказала, що доповнюють. наше життя не рівне, воно як хвилі. Є час на дії, а є - на відновлення.

9. Знаючи те, що ми знаємо зараз у нинішньому політичному кліматі, чи можуть жінки бути «все, чим ми можемо бути» у сучасному світі? Який шлях вперед, на вашу думку, для «феміністичних цінностей»?

Скажу непопулярне. Я не вірю в рівність між чоловіком та жінко. Чоловіки ніколи (чи, принайми, в найближчому майбутньому) не зможуть виносити і народити дитину. При цьому вони сильніші фізично за нас. Саме тому на війну будуть йти здебільшого чоловіки. Жінки можуть народити нове покоління людей, і, чисто біологічно, один чоловік може зробити багато дітей різним жінкам. Тому біологічна чисельність жінок важливіша за чисельність чоловічу. Це жостко, цинічно і несправедливо, але така природа.

Насправді, бути сучасною жінкою легше, ніж чоловіком. У тебе більше вибору, ти можеш воювати чи ні, народити дитину чи відмовитись від цього, бути програмісткою чи стати бізнес вумен, бути заміжньою чи у вільних стосунках. У чоловіків, все ж таки, менше можливостей, ніж у жінок.

Ідеальний світ для мене - це просто мати право обрати те, чого ти хочеш і не бути осудженою суспільством за власний вибір.

10. Де в світі ви відчуваєте себе «найвищим» (тобто де ваше щасливе місце)?

Під сценою, слухаючи концерт улюбленого виконавця. На сцені співаючи чи говорячи до публіки. На дивані із вишивкою в руках. В обіймах мами. Пліч о пліч із коханим. Поруч з тваринами. Наодинці з собою у подорожі.

11. Якими позашкільними заняттями/хобі ви найбільше пишаєтеся? Чому?

У мене дуже багато хобі. Я співаю, танцюю сальсу, вишиваю хрестиком, малюю. Я люблю різну діяльність і кожна із них приносить мені окремий вид задоволення. Найбільше пишаюся сольним виступом із живим бендом. Всього одна пісня, тільки для своїх (звітний концерт вокальної школи) але було сильно добре :) Це був мій перший живий виступ, у 33 роки.

12. Ви подорожували самостійно? Якщо так, то які місця найбільше запам’яталися і чому? Чому ви подорожуєте і чи рекомендували б це жінкам?

Я обожнюю самостійні подорожі. Їхати кудись наодинці - це особливий вид задоволення. Не важливо - за кермом, літаком, поїздом, кораблем чи на метро. Просто рух до нового та не звіданого - це кайф.

Я дуже багато подорожувала Грузією. Запам‘ятала момент, коли на мене у парку напав чоловік з обіймами. Пізніше виявилося, що це був місцевий божевільний, який не є небезпечним. Проте він мене добряче налякав. Не дивлячитюсь на переляк, взагалі вечір закінчився класно: поліцейськи огорнули мене підтримкою, нагодували шашликом, за кілька годин знайшли нападника, провели із ним бесіду. Я поїхала без відчуття страху від них.

Що я люблю у подорожах - це можливість просто бути собою, не залежати від бажань інших подорожуючих. Планувати свій день, свої пригоди, ресторани, де я поїм, музеї в які піду. Я можу робити план, а можу просто гуляти без жодного плану. Обожнюю це. І, як не дивно, люблю відчуття самотньої незалежності. Це якась нереальна сила.

13. Ким ви хочете стати, коли виростете? Майбутні цілі/виклики?

Та я в цілому задоволена тим, хто я є вже зараз.

Проте, я змінила країну для життя, тому зараз у мене етап «почати все з початку». Тут, у Стокгольмі, я мрію працювати на велику ІТ чи концертну компанію піар-координатором. А ще вивчати мову та малювати. Це найближчі плани. А далі - діти.

14. Які страхи ви все ще сподіваєтеся подолати?

Мені не страшно.

15. Ви б зробили щось інше, якби знову прожили життя?

Однозначно так.

• По-перше, я б більше приділяла увагу здоров‘ю.

• По-друге, я б народила дитину до 30.

• По-третє, більше часу присвячувала навчанню та мовам.

16. Що/хто надихає вас?

Приклад інших. Це може бути випадкова людина чи хтось близький. Але мене надихають люди. Це факт.

17. На що ви сподіваєтеся?

Що скоро закінчиться війна. Мені хочеться в це вірити.

18. Які складові для хорошого життя? Чи змінила глобальна пандемія та війна ваш погляд на світ, на ваше життя, ваші цілі та мрії?

• Кохана людина поруч

• Наявність домашньої тварини

• Робота, що приносить задоволення та прибуток

• Власне житло, куди хочеться повертатися

• Подорожі, нові враження

Пандемія ледь не зруйнувала мої стосунки, через закриті кордони. Війна - пришвидшила мій переїзд у Швецію до коханого. Вона зруйновала моє старе життя і підштовхнула будувати нове. Від цього дисонансу мені не просто… проте, мій Марек - просто чудовий. Він моя підтримка, мій найкращий друг, мій самбо (офіційний партнер). Він робить неймовірні речі, щоб я почувалася в Швеції як вдома, допомагає розібратися в усьому. Ці відносини - дуже чутливі, дорослі, але одночасно я почуваю себе дуже молодою і легкою поруч з ним. Я вдячна долі, що зустріла Марека.

ЩО ВИ ВІДЧУВАЄТЕ/ПОНІМАЄТЕ/ЦІНИТЕ В УКРАЇНЦЯХ І УКРАЇНСЬКИХ ЖІНКАХ, ЧОГО ВИ, МОЖЛИВО, НЕ ОСОЗНАВАЛИ РАНІШЕ (ДО ВІЙНИ)?

Маючи правильну мотивацію, вони здатні змінити світ. Як мінімум - навколо себе.

19. Які (принаймні) три якості ви найбільше любите в собі і чому? Які ваші суперздібності?

Хм. (1) Вміння мотивувати людей. З юності помітила, що можу підбити будь кого до правильних дій. Промотивувати зробити щось класне.

(2) Вміння одночасно бути ледащою та працьовитою. Я не знаю як це мені вдається, та я все життя вдало поєдную неймовірну лінь із надмірною працьовитістю

(3) Вміння любити. Я дуже відкрита до цього почуття. Мені здається, що я здатна любити нереальну кількість людей, тварин, місць, подій. Проте зараз я не можу і не хочу любити цілу країну - росію (не виправляй на велику літеру, будь ласка). Разом із мешканцями.

20. Яку пораду б ви дали собі в 14-річному віці? Яку пораду вона б дала?

- Люби та цінуй себе. Ти прекрасна.

- Цінуй дитину всередині себе. Вона на це заслуговує.

21. Що ви зараз читаєте? (які книги ви найбільше даруєте і які ваші улюблені читання?)

Іван Багряний «Тигролови».

Я дуже люблю читати. Що саме - важко сказати. Дуже різну літературу - сучасну, класичну, фантастику, дитективи, містику… Головне, щоб з книгою був метч. Інколи я закидую книжки, а через роки повертаюся і не розумію, чому це було НЕ цікаво тоді, коли закинула.

Книжки дарую вбо круті, ті що сама із захватом читала, або красиві видання, або якісь смішні. Яколь купила дитячу книжку у якій була настільки абсурдна історія, що ми всією родиною сміялися вголос.

22. Хто така WOW ЖІНКА у вашому світі, яка надихає вас і чому? Чи можете ви призначити трьох (або більше) жінок, яких ви знаєте, які ідеально відповідають опису ВАУ ЖІНКА? Що б ви сказали їм, якби у вас була можливість, про те, чому ви ними захоплюєтеся?

Перша: моя мама. Вона неймовірна. Віддана родині, категорична, весела, смішна, справедлива, чесна, любляча. Вона вміє об‘єднувати нас разом, де б ми не були. Люблю її та захоплююся. І кажу, що вона ВАУ!

Якщо чесно, раніше у мене було багато таких прикладів, кого хотілося б наслідувати. Зараз - хочеться бути собою. Стати тою вау жінкою, яка може надихати інших.

23. Де інші можуть знайти вас/вашу роботу (посилання на веб-сайти, блоги тощо)?

Найбільш активно я веду Facebook: Sasha Panasyuk (Sasha Panasiuk) та Insta - @sasha_kray.

! ПИТАННЯ УКРАЇНКАМ !

1. Де ви були, коли стався напад (в цьому році, але, звісно,можна написати і про перше захоплення землі, і про Майдан, і про Крим)? Чи вірили ви в можливість нападу РФ на ключові міста України і продовження повномасштабної агресії?

Я не вірила у напад до 23 лютого. Коли путін заявив, що України як держави взагалі ніколи не існувало, я зрозуміла, що напад таки станеться.

24 лютого я прокинулась у своїй київській квартирі від вибухів. Ці виблядки обстрілювали моє рідне місто.

2. Що ви пережили в день початку війни? Куди ви пішли і який, як ви пам'ятаєте, був ваш план?

Всередині була пустка. Пам‘ятаю, що написала своїм кузинам в росію, що їх путін з‘їхав з глузду. На що отримала броваду про «восємь лєт дамбили бамбас».

План склався миттєво. Зробити необхідні закупи, зняти гроші з карток і об‘єднатися з усією родиною. Ми з чоловіком сестри закупили продукти. Потім він поїхав у штаб (він військовий), сестра збирала тривожні валізки, а я поїхала робити останню ін‘єкцію антибіотику своїй кішці та закупати ліки.

Пам‘ятаю, як стояла на зупинці, кішка кричала із сумки, а десь поруч лунали вибухи. Це було страшно і дико одночасно. Як якійсь фільм.

Решту дня та ніч ми провели у підвалі будинку, разом із сусідами.

Наступного дня ми вирішили їхати до мами під Київ. Ходили чутки, що столицю мають взяти за кілька днів, тож ми вирішили перечекати у маминому будинку у Макарівському районі на Київщині. Це була велика помилка. Територію, де знаходиться наш дачний кооператив, дуже швидко взяли у кільце. Тому наступні 10 днів ми проведи в окупації - без зв‘язку, світла, води і змінімумом продуктів.

Було страшно. Тому що ми не знали як то довго продовжуватиметься. Нам дуже допомогали сусіди - продуктами, водою.

Я ходила гратися із сусідніми дітками. Молилася зранку та ввечері. Їла. Читала. Інколи плакала. Слухала розриви, гул гвинтокрилів, автоматні черги у лісі.

Було страшно.

На 10 день окупації сусіди розвідали, що русняві танки відступили. Ми змогли вирватися колоною в кілька десятків машин. А ввечері наш кооператив накрили обстрілами. Багато будинків побило, деякі вигоріли вщент. Нам дуже пощастило, що ми вчасно вирвалися.

3. Як справи у вашій родині? Як часто ви спілкуєтеся?

Моя родина вже повернулася у Київ, а мама - у свій будинок. Ми спілкуємося щодня.

4. Якими способами ви зараз підтримуєте Україну з-за кордону?

• Донати: великий на якийсь із фондів + маленькі, по 100 грн, якщо бачу щось в інеті.

• Збираємо і відвозимо гуманітарну допомогу для України.

• Ходимо на всі протести на підтримку України.

• У Стокгольмі я плаштувалася працювати в благодійний фонд, де допомагаю біженцяммвлаштовуватися на роботу.

• Допомагаю фінансово родині.

• Сплачую податки з діяльності свого ФОП.

5. Що ви хочете, щоб світ знав про українців у цей важкий час? Про українських жінок?

Правда на нашому боці!

Історія України -набагато старша за російську.

Москва була закладена сином Київського князя.

Українська мова - одна із наймелодичніших у світі.

Українки - сміливі, впевнені, веселі, кмітливі та розумні.

6. Що ви зробите в першу чергу, коли Україна переможе?

Влаштую величезне свято І поїду додому.

БОНУСНІ ЗАПИТАННЯ ШВИДКОГО РАУНДУ:

1. За що і за кого варто страждати? Життя не варте страждань. Можна поемоціонуввти, але за стражданнями минає життя.

2. Що б ви зробили якби знали, що вас ніхто не засудить? Та все було б так як зараз :) бо я не боюся засудження.

3. Хто є/є вашим наставником (чоловіки чи жінки)? на роботі? В Швеції - жінки. В Україні - чоловіки.

4. Якби вам більше не потрібно було працювати, що б ви робили зі своїми днями? Це ж моя мрія!!! Готувала. Дбала про дім. Планувала родорожі. Вивчала мови. Щодня займалася в спортзалі. Читала.

5. Якби ви могли бути кимось на один день, ким би ви були? Моряком, Льотчиком, Священиком, Буддійським монахом, Акторкою, Співачкою.

6. Якби ви могли б пережити один рік свого життя, який би це був? Якийсь в розрізі між 2012 до 2014, коли мій чоловік був живий.

7. Що вас найбільше турбує в інших людях? Що ви найбільше любите в інших людях? Щоб вони не лізли в мій особистий простір. Толерантність. Запал.