Ukrainian poet Volodymyr Sosiura (1898-1965) in his poem “Love Ukraine” mused that one cannot respect other nations without having respect for one’s own. In the early days of the full-scale russian invasion of the sovereign Ukraine, the poem resurfaced as the cry for unity, a proud defiance and a tender love for one’s motherland. Since Ukraine’s invasion and occupation, russians continue daily barrage of bombings, torture and deportations of Ukrainian children. Ukrainians are left figuring out what to do, how to act, how to stay positive, productive and continue working toward victory.

In the months after the full-scale russian attack of February 2022, and right up to the present day almost two years later, I’ve lived by my friend’s mantra: “What will I do today, big or small, to help my country win?” Easy for her to say, she assembles kamikazee drones and hacks into russian military servers. My attempts are much more humble. Regardless, I wish for every Ukrainian, especially those living abroad, to ask themselves this question daily. Those of us living outside Ukraine have a unique position/responsibility of being Ukraine’s global representatives, fundraisers and a PR team, all in one. We must support Ukraine not just with our hearts but also with our actions, as Volodymyr Sosiura prophetically wrote.

This brings me to my WOW Woman, Ms. Anna Lugo. Whenever I become disheartened and feel like lowering my hands in dejection I think of Anna and her efforts for Ukraine. Since the start of the full-scale russian invasion, Anna has fundraised in her American workplace, set up crafts tables at the beach in Santa Monica, organized concerts, speaker series, group runs and garage sales – with an effort to fundraise for her motherland, in particular for Ukrainian military. This myriad of small actions, an effort equivalent to a second full-time job, raised over $100,000 for Ukrainian military. It took sweat, tears, hoarse voice and many creative approaches to fundraising. If Anna can talk to everyone and their mother about injustices of russia’s war in Ukraine and manage to fundraise tens of thousands of dollars through garage and craft sales, the rest of us are out of excuses to try to do something, big or small, every day. Throughout my short time with her in Los Angeles, Anna has become a dear friend, her kindness and thoughtfulness are pure and sincere; in one word, Ukrainian. She is the real deal.

- Olga Shmaidenko, Founder of WOW Woman.

Ukrainian Woman, Tireless Volunteer, Marketing Manager, Los Angeles, USA

3. What is your profession/career/title/self-designation/designation? What does a typical day look like for you?

I am a Ukrainian living in the United States. My day job is as a Digital Marketing Manager. My typical workday: I wake up at 5:30 am and get ready for work. What do I do? I work on social media analysis and customer feedback; Check the results of previous marketing campaigns and analyse data to determine the effectiveness of strategies; I hold meetings with the team to discuss strategic plans and develop future campaigns; Interact with advertising agencies.

Next, after my full time job, comes my other full-time, volunteer work for Brighter Ukraine Foundation. I help with managing social media pages, setting up, organising multiple fundraising events, collecting donations and creating crafts (such as beaded jewelry) to raise money for Ukrainian people.

I also spend time with my husband, call my family, and sometimes see my friends.

4. What did you study at school (college and master's degree)?

I studied publishing, editing and journalism for five years, then marketing. I believe that education continues every day.

5. How did you end up where you are in life? Write about some achievements you are most proud of. What was the life-changing moment for you (in your personal life and/or career?) that put you on your current life path? What did you do before the war, why and how did you start helping Ukrainians?

I came to the United States in 2015. I've always wanted to see the world. I believe my achievements have been moving continents, learning English language and finding a dream job in an international company in a foreign country. I formed a tight circle of friends, and joined a volunteer cause to help Ukraine.

Before russia attacked Ukraine, I was in marketing, promoting products in 14 countries, including Ukraine. On the second day of the invasion of my country, I started helping; the first day I spent crying and worrying about my family in Cherkasy.

At the time, millions of people were trying to escape russian bombs. I began calling and writing to everyone I knew in the United States, asking them to send donations to help refugees crossing the border. My husband and friends joined me. We then focused on the Ukrainian Armed Forces and started buying first aid kits, warm clothing (it was February), protective equipment and everything else needed on the frontline. Items we fundraised for, were delivered directly to our friends, colleagues and neighbors, many of whom joined the Ukrainian Armed Forces to defend our country against russian terrorists. Many of them have since died heroically defending Ukrainian freedom.

I also worked hard to convey the truth about the war on social media, consistently sharing posts about murders, looting and other crimes committed by russians which I heard first hand from my friends in Ukraine. Together with Ukrainians in Los Angeles, I attended protests at the various government offices downtown Los Angeles. This followed by extensive charity fundraisers, and more.

Packed tourniquets, emergency heat blankets, medical supplies, uniforms, drones for front-line defenders and civilians in the East and South of Ukraine where russians are attacking (via @BrighterUkraine).

6. How is your life different from what you imagined when you were 20?

Life is not as carefree now, it is more confusing; sometimes the unexpected can be positive and it is important to be ready to adapt. I feel more secure on my feet, I have a reliable partner by my side and time-tested friends. I have seen a bit of the world, opened up my horizons, and evolved my personal beliefs.

7. Has there been a time when life knocked you down or knocked you over, and how did you get back on your feet?

Yes, life has often thrown me off track. In such situations, I try to stay positive, look for opportunities in every difficulty and use the experience as a means of personal growth.

With stubbornness, I got back on my feet and kept going.

8. What advice would you give to other women and girls? For the future generation of women?

Don’t be afraid of anything, respect yourself and others. And be sure to support one another!

9. Knowing what we know now in the current political climate, can women be "all we can be" in today's world? What do you think is the way forward for "feminist values"?

We need to continue to overcome stereotypes, fight for equality and support diversity. Women are an integral part of society that develops the modern world. We can do anything!

10. Where in the world do you feel the "tallest" (i.e. where is your happy place)?

I feel at my most best when I can be useful, when I see the results of my work.

11. What extracurricular activities/hobbies are you most proud of? Why?

I have a knack for organising people. My ability to cooperate and communicate with different people has become a visible advantage in different areas of my life. I’m proud that I danced for six years. It was not only a hobby, but also a real element where I found joy, creativity and positive emotions.

12. Have you travelled on your own? If so, which places are most memorable and why? Why do you travel and would you recommend it to women?

I love travelling with company. I have been to Europe, Asia, Canada, and Mexico. It's interesting to share what I've seen with friends and loved ones. I can't single out one place, because all of them are interesting and different in their own way. Travelling is the best way to learn about yourself and the world around you. I recommend it to everyone because it gives you the opportunity to go beyond the ordinary, to develop and learn at every step.

13. What do you want to be when you grow up? Future goals/challenges?

I am constantly striving to learn new things, develop and solve challenges on the way to achieving my professional goals. Marketing allows me to do this every day.

I want to continue helping my homeland and finding like-minded people, developing our charitable organization.

Another post, another event, another fundraiser. Anna on Ukraine’s Flag Day in Los Angeles, USA.

14. What fears do you still hope to overcome?

At the moment, I still hope to overcome the fear of uncertainty and loss, as the war in Ukraine continues. However, I am examining my resources and developing the ability to live in the moment.

15. Would you do anything differently if you had to live your life again?

All my past actions and decisions have contributed to my unique life story. Although there are certain situations that I would have handled differently, it's the way it is, and now I have valuable experiences under my belt.

16. Who inspires you?

My husband inspires me very much. He is constantly improving himself and finding creative ways to approach life. My friends inspire me, as do other volunteers for Ukraine, their willpower and willingness to act inspire me to improve myself.

17. What do you hope for?

Personally, I hope for stability and positive energy. I want Ukrainians to win. I truly hope our defenders, who are protecting us in the Armed Forces of Ukraine, will be able to return to their families, alive and safe. I want russians to be punished and start paying reparations to all victims.

18. What are the ingredients to a good life? How has the global pandemic and the war in Ukraine changed your view of the world, your life, your goals and dreams?

A good life is the ability to choose, to think freely, to be with your family whenever you want. The global pandemic and the war in Ukraine have emphasized the value of life and taught us to appreciate every day.

20. What advice would you give to yourself at 14 years old? What advice would she give you?

Advice from 35-year-old Anya: Learn English and maybe another language now. The world is diverse, and stereotypes destroy it.

Advice from 14-year-old Anya: Don't overthink things!

21. What are you reading now? (What books do you gift most often and what are your favourite reads?)

I listen to books because I never have enough time to read. I am fond of biographies, historical novels and essays. The other day I listened to The Rising Hawk by Ivan Franko.

I like to give books based on the preferences of my friends or acquaintances. Recently, I presented my parents with Vasyl Shkliar's “Marusia”, "Troscha" and "Kharakternyk".

22. Who is a WOW WOMAN in your world who inspires you and why? Can you name three (or more) women you know who perfectly fit the description of a WOW WOMAN? What would you say to them, if you had the opportunity, about why you admire them?

I would focus on one person who is the most important to me, my grandmother Sofia. Her endurance, openness and care for others always inspire me.

23. Where can others find you/your work (links to websites, blogs, etc.)?

@anyafromua

1. Where were you when the attack took place? Did you believe that russia would attack key cities in Ukraine and continue its full-scale aggression?

Strangely enough, I met the terrible evening of the beginning of the great war in the company of a russian colleague in California. She reassured me that everything would be over tomorrow. I, on the other hand, was more pessimistic. And I was right.

I was visiting my family in Cherkasy a month before the full-scale invasion. I could feel the tension and anxiety in the air. I am very interested in politics, so I shared the opinion of those experts who warned about the war. I tried to convince my parents to stock up on food and medicine, but my words were met with scepticism. No one wanted to hear about leaving.

I read about the war in books, heard stories from my grandparents. But I could not fathom how such terrible tortures and murders could take place in such numbers and so publicly in the modern world.

2. What did you experience on the day the war started? Where did you go and what was your plan, as you remember?

I experienced fear and pain; I was paralysed. The first thing I did was call home and make sure that my loved ones were alive. I was constantly checking the news. I immediately sent money to my parents, brother, and friends. I was developing a plan to evacuate them, but they refused. So it was very scary.

“The day after invasion, I went to a protest in the center of Los Angeles! We demanded that the sky be closed over the peaceful homes of Ukrainians. And then I started volunteering every day.”

3. How is your family and friends doing? How often do you communicate with them?

Fortunately, my closest relatives are alive and well. Everyone lives in Cherkasy and the region. We communicate almost every day.

4. In what ways are you currently supporting Ukraine from abroad?

• I participate in volunteer projects of the Brighter Ukraine Foundation.

• I support Ukrainian artists by purchasing folk art products from them, which we promote and give away for donations in the United States. I believe that culture is a nation's business card. And Ukraine has a lot to show! Many of the crafters are single mums.

• I help feed the disabled elderly in eastern Ukraine and joined the "To People from People" project. Every week, volunteers bring food to grandparents in the Kharkiv region.

• Almost every weekend I take part in events where we raise funds for the Ukrainian military.

• Every month, I send donations to large Ukrainian funds "'for revenge'.

Instagram post by @BrighterUkraine, a non profit that Anna contributes her time to: “How is your day or evening going on? We are having fun packing humanitarian aid for Ukrainian defenders and civilians. Over 40 bags are on the way to Ukraine from Los Angeles. As you know, there is an urgent need for medical supplies, tactical gear and electronics in Bakhmut, Soledad, Kherson, Zaporizhzhia, etc. Brighter Ukraine Foundation has been collecting and buying various needed supplies and sending them with NGO members and volunteers. What inside those bags: Small shovels, Load Carriers, Knee pads, Elbows pads, Thermal Underwear, Gloves, Hydration bags, Backpack, Water bottles, Earmuffs, Plate carriers, Pouches, Caps, Parkas, Thermals tops, Thermals bottoms, Belts, t-shirts, Socks, Monoculars, Optics, Slippers, Children clothes, First aid kits, Boots, Tourniquets, Glasses, Hydration packets, First aid bags, Drones, Thermal Underwear Sets, Medical gauzes, syringes, IV tubes, Emergency medical blankets, Cold weather jackets, Hats, etc. Our journey from LA to the Ukrainian front: all goods will go to Warsaw Chopin Airport, and after, will be transported to Ukraine. We are delivering supplies to the front line.

Bonus quick Questions round:

1. What and for whom is it worth suffering for? For the truth, for freedom, for your family!

2. What would you do if you knew that no one would judge you? I would switch off my phone for a month.

3. Who is/are your mentors (maybe, for example, certain men or women in your life)? Every person in my life has taught me something. It is difficult to identify anyone in particular.

4. If you no longer had to work, what would you do with your days? I would join a volunteer movement that takes care of wildlife, animals, and fights the effects of climate change.

5. If you could be anyone for one day, who would you be? I would be a journalist again.

6. If you could relive one year of your life, what would it be? The year of my childhood when I was 9-10 years old.

7. What bothers you most about other people? What do you love most about other people? I don't like indifferent and selfish people. I like people who are smart and have a sense of humour.

Український поет Володимир Сосюра (1898-1965) у своєму вірші "Любіть Україну" розмірковував про те, що не можна поважати інші країни, не поважаючи свою власну. У перші дні повномасштабного російського вторгнення в суверенну Україну цей вірш пролунав як заклик до єдності, гордої непокори та ніжної любові до своєї Батьківщини. З моменту вторгнення та окупації України росіяни продовжують щоденний шквал бомбардувань, катувань та депортацій українських дітей. Українці змушені з'ясовувати, що робити, як діяти, як залишатися позитивними, продуктивними і продовжувати працювати на шляху до перемоги.

Протягом місяців після повномасштабної російської атаки в лютому 2022 року і до сьогодні, майже два роки по тому, я живу за мантрою моєї української подруги: "Що я зроблю сьогодні, велике чи мале, щоб допомогти моїй країні перемогти?". Їй легко казати, вона збирає безпілотники-камікадзе і зламує російські військові сервери. Мої спроби набагато скромніші. Попри це, я хочу, щоб кожен українець, особливо той, хто живе за кордоном, ставив собі це питання щодня. Ті з нас, хто живе за межами України, мають унікальну позицію/відповідальність бути глобальними представниками України, фандрайзерами та піар-командою, все в одній особі. Ми повинні підтримувати Україну не лише серцем, але й ділом, як пророчо писав Володимир Сосюра.

Це підводить мене до моєї WOW-жінки, пані Анни Луго. Щоразу, коли мені стає сумно і хочеться опустити руки, я згадую Анну та її зусилля для України. З початку повномасштабного російського вторгнення Анна збирала кошти на своєму робочому місці в Америці, встановлювала столики для рукоділля на пляжі в Санта-Моніці, організовувала концерти, спікерські серії, групові забіги та гаражні розпродажі - і все це для того, щоб зібрати кошти для своєї батьківщини, особливо для українських військових.

У результаті цієї міріади дрібних акцій, зусиль, еквівалентних другій повній зайнятості, було зібрано понад 100 000 доларів США для українських військових. Одна людина зробила це в поті чола, зі сльозами, охриплим голосом і багатьма креативними підходами до збору коштів. Якщо Анна може говорити з кожною людиною про несправедливість російської війни в Україні та збирати десятки тисяч доларів через гаражні та ремісничі розпродажі, то решта з нас не має жодних відмовок, щоб намагатися робити щось, велике чи мале, щодня. За той короткий час, що я провела з нею в Лос-Анджелесі, Анна стала близьким другом, її доброта і турботливість чисті і щирі; одним словом, українка. Вона дійсно чудова людина.

- Ольга Шмайденко, засновниця WOW Woman.

Українка, невтомна волонтерка, маркетинговий менеджер, Лос-Анджелес, США

1. Ваше повне ім'я.

Анна Луго.

2. Де ви народилися?

Місто Черкаси, Україна.

3. Яка ваша професія/кар'єра/звання/самопозначення/призначення? Як виглядає ваш типовий день?

Я українка, яка проживає у Штатах.

За професією - Digital Marketing Manager

Мій звичайний робочий день: прокидаюсь о 5:30 ранку, збираюсь на роботу.

Чим я займаюсь?

• я працюю над аналізом соціальних мереж та відгуками клієнтів

• перевіряю результати попередніх маркетингових кампаній та аналізую дані для визначення ефективності стратегій

• проводжу зустрічі з командою для обговорення стратегічних планів та розробки кампаній

• займаюся взаємодією з рекламними агентствами.

Далі - працюю над волонтерськими проєктами Brighter Ukraine Foundation. Я допомагаю з веденням сторінок у соціальних мережах, проведенням заходів, збором донатів.

Проводжу час із чоловіком, телефоную рідним, інколи бачусь із друзями.

4. Що ви вивчали в школі (в коледжі та магістратурі)?

Я 5 років вивчала видавничу справу, редагування та журналістику. Далі маркетинг, освіта продовжується щодня.

5. Як ви опинилися тут, на нинішньому місці в житті? Напишіть про деякі досягнення, якими ви найбільше пишаєтеся. Який для вас момент змінив ваше життя (в особистому житті та/або кар’єрі?), який поставив вас на поточний життєвий шлях? Чим ви займалися до війни, чому і як почали допомагати українцям?

Я приїхала до Штатів у 2015 році. Завжди хотіла побачити світ.

Досягнення: вивчила англійську мову, отримала улюблену роботу у міжнародній компанії у чужій країні, сформувала дружнє коло спілкування, приєдналась до волонтерського руху для допомоги Україні.

До війни й зараз - маркетолог, просуваю продукти у 14 країнах світу, включаючи й Україну.

Почала допомагати на другий день війни, після того, як проплакала усю ніч у переживаннях за свою родину, яка проживає у Черкасах. Почала телефонувати та писати усім знайомим у Штатах з проханням надіслати донати для допомоги біженцям, які перетинають кордон. До мене приєднався мій чоловік та друзі. Далі почалась закупівля аптечок, одягу, засобів захисту, і всього, що потрібно на фронті. Наша допомога була з рук в руки, адже багато моїх колишніх колег, сусідів, друзів з України стали в ряди ЗСУ для захисту від терористів.

Також я намагалась донести правду про війну у соціальних мережах, поширюючи публікації про вбивства, мародерство та інші злочини росіян в Україні, які чула від своїх знайомих з України. З перших уст.

Далі були протести під державними установами у центрі Лос-Анджелесу, благодійні збори коштів, та інше.

6. Чим ваше життя відрізняється від того, що ви уявляли, коли вам було 20 років?

Зараз життя не таке безтурботне, а більш заплутане, іноді несподіванки можуть бути позитивними, і важливо бути готовими адаптуватися. Відчуваю себе твердіше на ногах, маю надійного партнера поряд, та перевірених часом друзів. Трохи побачила світ, відкрила власні горизонти, змінились цінності.

7. Чи був час, коли життя збило вас з ніг або збивало вас, і як ви знову ставали на ноги?

Так, життя нерідко викидало мене з колії. В таких ситуаціях я намагався залишатися позитивним, шукати можливості в кожній труднощі та використовувати досвід як засіб особистого зростання.

Упертістю ставала на ноги і продовжувала далі йти.

8. Що б ви порадили іншим жінкам і дівчатам? Для майбутнього покоління жінок?

Нічого не боятися, поважати себе та інших. І обов’язково підтримувати одна одну!

9. Знаючи те, що ми знаємо зараз у нинішньому політичному кліматі, чи можуть жінки бути «все, чим ми можемо бути» у сучасному світі? Який шлях вперед, на вашу думку, для «феміністичних цінностей»?

Нам й надалі треба продовжувати долати стереотипи, боротися за рівноправ'я та підтримувати різноманітність. Жінки – це неодмінна частина суспільства, яка розвиває сучасний світ. І ми можемо все!

10. Де в світі ви відчуваєте себе «найвищим» (тобто де ваше щасливе місце)?

Коли я можу бути корисною, коли бачу результат своєї роботи.

11. Якими позашкільними заняттями/хобі ви найбільше пишаєтеся? Чому?

Маю хист в організації людей. Моя здатність співпрацювати та спілкуватися з різними людьми стала видимою перевагою в різних сферах мого життя.

А ще відвідувала танцювальний гурток протягом шести років. Це було не лише хобі, але й справжня стихія, де я знаходила радість, творчий потяг та позитивні емоції.

12. Ви подорожували самостійно? Якщо так, то які місця найбільше запам’яталися і чому? Чому ви подорожуєте і чи рекомендували б це жінкам?

Я люблю подорожувати у компанії. Була у країнах Європи, Азії, Канаді, Мексиці. Цікаво ділитися побаченим з друзями, коханим. Не можу виділити одного місця, адже усі по-своєму цікаві та різні. Подорожі – це найкращий спосіб вивчення самої себе та навколишнього світу. Рекомендую це усім, оскільки це надає можливість виходити за межі звичайного, розвиватися та навчатися на кожному кроці.

13. Ким ви хочете стати, коли виростете? Майбутні цілі/виклики?

Я постійно прагну вчитися новому, розвиватися та вирішувати виклики, що зустрічаються на шляху до досягнення моїх професійних цілей. Маркетинг дозволяє це робити щодня.

Хочу й надалі допомагати моїй Батьківщині і знаходити однодумців, розвивати нашу благодійну організацію.

14. Які страхи ви все ще сподіваєтеся подолати?

Зараз – це страх невизначеності, втрати, адже продовжується війна. Проте я вивчаю свої ресурси та розвиваю вміння жити в моменті.

15. Ви б зробили щось інше, якби знову прожили життя?

Минулі дії та рішення створили мою унікальну історію. Хоча є певні ситуації, які я б розглянула по-іншому. Але вже як було, зараз маю цінний досвід.

16. Що/хто надихає вас?

Мій чоловік, який постійно самовдосконалюється та показує творчий підхід до життя. Мої друзі, історії волонтерів, з якими я зустрілась. Їхня сила волі та готовність діяти завжди надихають мене до самовдосконалення.

17. На що ви сподіваєтеся?

Особисто, я сподіваюся на стабільність та збереження позитивної енергії.

Хочу, щоб українці перемогли.Наші захисники та захисниці, які захищають у рядах ЗСУ, змогли повернутись цілими додому, до своїх рідних. А росіяни були покарані та почали виплачувати репарації усім постраждалим.

18. Які складові для хорошого життя? Як глобальна пандемія та війна в Україні змінили ваш погляд на світ, на своє життя, на ваші цілі та мрії?

Хороше життя – це можливість обирати, вільно думати, бути поряд з рідними, коли цього забажаєш. Глобальна пандемія та війна в Україні підкреслили цінність життя та навчили радіти кожному дню.

18а. Що ви відчуваєте/розумієте/ціните в українцях і українських жінках, чого ви, можливо, не розуміли раніше (до війни)?

Я відчула сильне почуття патріотизму та національної єдності серед українців, особливо серед жінок. Побачила неймовірні приклади колективної допомоги та жертовності. В один момент дизайнери, торговці, вчителі, та представники інших звичайних мирних професій перетворились на парамедиків, солдатів, рятувальників.

19. Які (принаймні) три якості ви найбільше любите в собі і чому? Які ваші суперздібності?

Важко себе описувати, але спробую. Я люблю думати нестандартно і шукати нові рішення для різних завдань. Не боюсь нового.

Щодо суперздібностей - виділю комунікативність. Я швидко встановлюю контакт з різними людьми, знаходжу потрібні зв’язки, відповіді на запитання. Не боюсь першою заговорити.

20. Яку пораду б ви дали собі в 14-річному віці? Яку пораду вона б дала вам?

Порада від 35-річної Ані: Вчи англійську мову, і може ще якусь іншу. Світ – різноманітний, стереотипи руйнують його.

Порада від 14-річної Ані: не надумуй собі зайвого!

21. Що ви зараз читаєте? (які книги ви найбільше даруєте і які ваші улюблені читання?)

Я слухаю книжки, бо на читання не вистачає часу. Захоплююсь біографіями та історичними романами, нарисами. Днями слухала «Захар Беркут» Івана Франка. Я люблю дарувати книги за вподобаннями своїх знайомих чи друзів. Батькам нещодавно презентувала Василя Шкляра «Марусю», «Трощу», «Характерника».

22. Хто така WOW ЖІНКА у вашому світі, яка надихає вас і чому? Чи можете ви призначити трьох (або більше) жінок, яких ви знаєте, які ідеально відповідають опису ВАУ ЖІНКА? Що б ви сказали їм, якби у вас була можливість, про те, чому ви ними захоплюєтеся?

Я б зупинилась на одній людині – найбільш значущій для мене.

Моя бабуся Софія – її витримка, відкритість та турбота про навколишніх завжди надихає мене.

23. Де інші можуть знайти вас/вашу роботу (посилання на веб-сайти, блоги тощо)?

@anyafromua

1. Де ви були, коли стався напад (в минулому році, але, звісно, можна написати і про перше захоплення землі, і про Майдан, і про Крим)? Чи вірили ви в можливість нападу РФ на ключові міста України і продовження повномасштабної агресії?

Як не дивно, але жахливий вечір початку великої війни зустріла у компанії колеги-росіянки в Каліфорнії. Вона мене заспокоювала, типу завтра все закінчиться. Я ж у свою чергу – відчувала більш песимістичний прогноз. Була права.

Я була в гостях у рідних у Черкасах за місяць до повномасштабного вторгнення. У повітрі відчувалось напруження та неспокій. Я багато цікавлюсь політикою, тому поділяла думку тих експертів, які попереджали про війну. Я намагалась переконати батьків запастись продуктами, ліками, але мої слова сприймались скептично. Про виїзд чути ніхто не хотів.

Про війну я читала у книжках, чула в в переказах від бабусь та дідуся. Але не могла збагнути, як страшні катування, вбивства можуть мати місце у таких кількостях і так публічно у сучасному світі.

2. Що ви пережили в день початку війни? Куди ви пішли і який, як ви пам'ятаєте, був ваш план?

Пережила страх, біль, була ніби паралізована. Перше, що зробила – зателефонувала додому, пересвідчилась у тому, що найближчі були живі. Постійно перевіряла новини. Одразу надіслала кошти батькам, брату, друзям. Шукала план їхньої евакуації, але вони відмовились. Тому було дуже страшно.

Наступного дня – пішла на протест у центрі Лос-Анджелесу! Ми вимагали – закрити небо над мирними домівками українців. А далі закрутилось щоденне волонтерство.

3. Як поживає ваша родина і як поживають ваші друзі? Як часто ви спілкуєтеся?

На щастя, найближчі рідні – живі та здорові. Усі проживають у Черкасах та області. Спілкуємось майже щодня.

4. Якими способами ви зараз підтримуєте Україну з-за кордону?

• Беру участь у волонтерських проєктах Brighter Ukraine Foundation.

• Підтримую українських митців, купуючи у них товари народної творчості, які ми популяризуємо та даруємо за донати у Штатах. На моє переконання культура – це візитівка нації. А Україні є що показати! Багато з крафтмейкерів – мами-одиночки.

• Допомагаю годувати інвалідів похилого віку на Сході України, долучилась до проєкту «Людям від Людей». Щотижня волонтери приносять їжу бабусям та дідусям у Харківській області.

• Майже щовихідних беру участь у заходах, де ми збираємо кошти для українських військових.

• Щомісяця відправлю донати у великі українські фонди «на помсту».

Упаковані турнікети, теплові покривала, медикаменти, обмундирування, дрони для захисників на передовій та цивільного населення на сході та півдні України, де росіяни атакують (через @BrighterUkraine).

5. Що ви хочете, щоб світ знав про українців у цей важкий час? Про українських жінок?

Що ми - хороші люди. Ми хочемо миру та жити вільно від російських терористів.

Українці - це народ з великим серцем, який вміє боротися за свої права та свободу.

Це я намагаюсь розповідати під час заходів, показую відео, публікую історії на сторінках своїх соціальних мереж.

6. Що ви зробите в першу чергу, коли Україна переможе?

Візьму відпустку і поїду в Черкаси! Подякую усім, хто допомагав.

Бонусні запитання швидкого раунду:

1. За що і за кого варто страждати? За правду, за свободу, за рідних!

2. Що б ви зробили якби знали, що вас ніхто не засудить? Вимкнула телефон на місяць.

3. Хто є/є ваш ментор (можуть бути, наприклад, певні чоловіки чи жінки у вашому житті)? Кожна людина в моєму житті чогось мене навчила. Когось конкретного важко визначити.

4. Якби вам більше не потрібно було працювати, що б ви робили зі своїми днями? Долучилася б до волонтерського руху, який піклується живою природою, тваринами, борються з наслідками змін клімату.

5. Якби ви могли бути кимось на один день, ким би ви були? Знову побути журналістом.

6. Якби ви могли б пережити один рік свого життя, який би це був? Рік дитинства, коли мені було 9-10 років.

7. Що вас найбільше турбує в інших людях? Що ви найбільше любите в інших людях? Не люблю байдужих та егоїстів. Люблю людей з почуттям гумору та кмітливих.