I’m proud to know Ms. Pryimak, who also plays bandura (a Ukrainian plucked-string folk-instrument), sings and embroiders. Nadiia is a small, but passionate and powerful, Ukrainian island under the South African sun. Here is a spotlight on her and all her involvements.”

- Olga Shmaidenko, Founder of WOW Woman.

Vocalist, Musician, Ukrainian Baker, Business Owner, Cape Town, South Africa

1. Name

Nadiia Pryimak.

2. Where is your hometown?

Polonne, Khmelnytskyi Region, in Ukraine.

3. What is your profession/career/title/self-label/designation? What does your average day look like?

I am a music teacher by training. After graduating from university in Ukraine, I taught music classes for 11 years at a high school and at a specialized music school. My subjects were music, bandura playing as well as teaching vocal classes. As for the average day, I dedicate almost entire morning to my rituals, such as sports, preparing breakfast, and reading. I then turn my attention to the business of the day. But my favourite time of day is morning time.

4. What did you study in school?

I studied in a music school. But other favourite subjects were english, literature, geography.

5. What was the journey like to get where you are (in life and career-wise)? Write about some of the achievements that you are most proud of. What was the moment for you that changed your life (in your personal life and/or career?) that set you on the current path in life? What did you do before the war, and why and how did you start helping Ukrainian women?

My husband is South African, and I moved here after we married. My personal transformation began after moving to Africa. When you start everything from scratch, in a new place, the first and second year are all about acclimating and adapting; then you try to discover who you are again, as part of a new environment and new customs. I didn't want to teach in South Africa, so mentally I had to let go of that “past life”. I realized that it was my chance to be part of something new and different. I also felt myself change as a person and with new realizations came new inspirations.

While in South Africa, I met other Ukrainians; they truly inspired and motivated me to try new things. The more I looked around, I realized that anything was possible; I just had to choose what I wanted to focus on, study and then implement my plan. Truly, I am a living proof that you can do anything in life!

I first learned to crochet; I always wanted to, but didn't have time in Ukraine. I created a Facebook page and started selling my products all over South Africa. This went on for three years. I then decided it was time to change things up again, so I began scheming and thinking of new ideas. My next project - a Ukrainian Bakery in Cape Town. As always, I started from scratch - and I mean from scratch - I didn't know how to cook at all. YouTube helped, as did patience and putting in practice hours.

After five years of growing my bakery business, just before russians invaded Ukraine, I decided to close the bakery. I then learned all about social media. I wanted to start a new stage in my life. However, with the war, everything froze. I spent my days buried in the news from my homeland, stayed in touch with my family constantly. As it turns out, hands are useless when my brain can't focus.

In April 2022, I decided to launch an Easter fundraiser for Ukraine and re-launch the bakery. I announced the fundraising goals to my loyal clients, prepared the products and after one big sale I was able to donate the proceeds to Ukraine. Although it was a small drop in the ocean, I hope I helped someone, even if in a small way. From then on, I was inspired to help further by doing what I was skilled at - music and performing. I put on a performance at the EU Embassy in South Africa; as a musician, I was invited to showcase Ukrainian music on the Europe Day in Cape Town. This is how I became involved with the Ukrainian Association in South Africa (UAZA). I continued performing, and donating the proceeds to Ukrainian needs.

6. How is your life different from what you pictured at 20?

In my 20s? I don't remember to be honest, but it was definitely a more carefree existence I led, in the 90s we had everything we needed. Of course, we had minimal material security, but life was wonderful, fun and carefree. It was great here and now, without any background.

Now I’m constantly looking for something, studying, hustling and always looking how to get/be more.

8. Advice for other women?

Believe in yourself and your potential. Also don’t wait, move forward boldly - the sooner the better.

9. Knowing what we know now in the current political climate, can women be "all that we can be" in today's world? What is the way forward, as you see it, for "feminist values"?

I think so, yes. A woman can do it all, but why do you have to do everything yourself? Just to be yourself, as a proud woman. I believe that the woman keeps the comfort and peace within the family. This is woman’s priority in a home. After that, prioritizing other areas helps; but these priorities and actions should come from the heart and should be based on personal interests and skills, not for seeking status or recognition.

10. Where in the world do you feel “tallest” (i.e. where is your happy place)?

At home, in my own house.

Images above were provided by Ms. Nadiia Pryimak via her Instagram page @bandura.africa

12. Have you travelled solo? If so, which were some of the most memorable destinations and why? Why do you travel and would you recommend it to women?

I haven’t travelled alone, but I plan to. At the moment, I like to be alone in local South African nature. It's an incredible pleasure for the mind, a moment of rest for the soul, silence for thoughts and moment of calm for the current (Ukraine-related) anxieties. Nature is the kind of de-stressor, it fills me with energy and positive emotions.

13. What do you want to be when you grow up? Future goals/challenges?

It's better to keep your plans for the future in a quiet vault, talk less and instead act more. Once you achieve the goal, then you can talk a big game.

14. What fears are you still hoping to overcome?

It's scary to think about Ukrainian people dying from russian missiles. It is scary when your home country is destroyed because of the ambitions of one idiot; It's scary when that idiot rules a neighbouring country. I do not know how to get rid of these fears. It seems trivial to compare my personal fears with that.

16. What/who inspires you?

Music, sports, books - they nourish, energize and motivate me. I’m also inspired by the successful people who are always searching for more, growing, developing, learning something new and enjoying the process.

17. What are you hopeful about?

I hope for our victory. I hope for victorious Ukraine!

18. What are some ingredients to a good life? How did the global pandemic and the war in Ukraine change your perspective about the world, about your life, your goals and dreams?

Important ingredient to a good life is happiness that comes from within; a spiritual fulfilment within yourself. Once achieved, you will be OK anywhere, because wherever you go, you take yourself with you. In order to live a good life, you have to learn to enjoy every day, to be grateful for what you have, and share the good (in the form of words, deeds or smiles) with others.

Thanks to the pandemic, I took up sports, even though I‘ve never liked sports or those who practiced them. However, something changed, I can't explain it. I do sports not because it’s fashionable, or to social signal others; I do it because it feels good. I never thought it was possible to sweat considerably and still be happy. It makes me feel great and I can’t explain it; it’s a miracle.

War is the worst thing that can happen to you. When there is a war some place else (and you hear of it), yes it's scary, sad, and you read about people dying - but it's somewhere else. When war comes to your home, everything in your mind changes dramatically, in a full 180. I believe the war has changed at least 50% of Ukrainians, probably more; and for the better. Personally, I myself realised just how important national identity and culture are.

All the goals and plans I had before the war were put aside; it was simply impossible to do anything with the constant stream of news and reports of shelling of civilians. Perhaps I'm just too emotional but neither my hands nor my brain are useful at the moment (to think of any future endeavours).

What do you feel/understand/appreciate in Ukrainians and Ukrainian women that you may not have realized before (before the war)?

Human and national dignity as well as Ukrainian determination and resilience.

19. What are (at least) three qualities you most love about yourself and why? What are your superpowers?

I am organised and responsible - this I can say for sure. I’ll let others tell you the rest.

20. What advice would you give your 14-year-old self? What advice would your 14-year-old self give you in return?

Go ahead and don't be afraid of anything along the way.

21. What are you reading now? (What books do you gift most and what are your favourite reads?)

Right now, I'm reading Deepak Chopra and Dispenza because I enjoy books on self-development, self-knowledge, psychology, and a little bit of marketing. I also love classical literature.

22. Who is a WOW WOMAN in your world who inspires you and why? Can you nominate three (or more) women you know who perfectly fit WOW WOMAN description? What would you tell them, if you had an opportunity, about why you admire them?

At the moment I’m inspired by several motivational speakers, but they all happen to be men.

Among the women in my life, there is Dzvinka Kachur. She is unbelievably cool; a woman without boundaries - to her anything is possible and achievable. But Dzvinka does the work and shows up. She is incredibly easygoing, approachable and at the same time well-rounded. Dzvinka achieved a lot in life and she is nowhere near done. People like her inspire me; I’m glad to have her in my life.

23. Where can others find you/your work (links to websites, blogs, etc.)?

My website: ukrbakery.com

Instagram: ukrbakery.cpt & bandura.africa

BONUS Quick Round questions

1. What and who is worth suffering for? It is not worth suffering for anything. One should try and live, to enjoy life, because life is short. Suffering does not bring benefit to anyone.

2. What would you do if you knew that nobody would judge you?

If someone is judgemental torward me, it’s their problem, not mine; “Not my circus, not my monkey” as they say.

3. If you didn't have to work anymore what would you do with your days? I would be playing the bandura, listening to music, knitting, reading, being outdoors, meditating and playing sports. I would like to go to India, to a quiet temple and go through a Vipassana (one of India's most ancient techniques of meditation). But I get bored easily))) you have to have a goal and go for it, the process itself is interesting.

4. If you could relive one year in your life, which one would it be? It would have to be 2006 - when all my dear to me people were alive and we were all together.

5. What bothers you most about people? What do you love most about people? I despise insincerity, self-involvement, cunning trickery (in Ukrainian it’s a much more “colourful” word). I appreciate authentic, genuine, self-motivating people.

1. Where were you when the attack took place (this year, but, of course, you can write about the first seizure of land, and about Maidan, and about Crimea)? Did you believe in the possibility of the RF attacking key cities of Ukraine and continuing full-scale aggression?

Previously I was never much into news nor was I interested in politics. So in early 2022, my sister told me that everyone back home was talking about the war and preparing first aid and evacuation kits. It sounded too fantastical and foreign; I simply didn't believe it!

On the eve of the russian attack, I wrote to my cousin, who lives near Kharkiv; she also tried not to get involved in the general anxiety, simply went to work and did her own thing. Literally, a day or two before the war, she sent me a video of a long convoy of russian military tanks on the highway, headed toward Dnipro. I had never seen such vehicles in my life, and I burst into tears because I was so scared at the sight of them. On the eve of the February 24th (the day of the full scale invasion), I went for a walk on the beach and Petrynenko's song "Lord, have mercy on us" was playing in my head. Since usually wake up around 6.00 am, I grabbed my phone first thing in the morning (still in bed) and saw the first story from the BBC: "A Full-scale Invasion has Begun". Shock!!!! My hands and feet started shaking, teeth were , chattering; I started writing to everyone on Viber. My family is in Khmelnytskyi region (which is more west of the worst bombed areas), thank God. However, there were explosions 40 km away, hitting the nearby military airfield (Starokonstantinov). My sister who lived near Kharkiv (Ukraine's second largest city, located approximately 30 kms from the border with russia) and her husband left early to drive toward our family’s home in Khmelnytskyi (about 120km drive). But there were multiple military checkpoints everywhere, so she was turned back. I was very worried about my sister. At the time of the invasion, her husband was on a business trip in Luhansk (which is evern closer to the heated war zone!) She was shaking from stress and fear, waiting to hear from him, waiting for him to return safely. After certain time has passed, she told me that they would not go anywhere, they would stay in their home.

A lot of stories have been shared and absorbed since those days in February; each with its own tragic details. Even now, as I write this, I have goosebumps and tears swell. To this day, I cannot watch any videos about the start of the war, listen to the songs from the first days, because I start re-living it all again.

2. What was your experience of the day the war started? Where did you go and what do you recall was your plan?

I wrote about the first day of the war above. It was horrible! I spent all day watching Ukrainian online channels and didn’t stop for the whole month. Ukrainian women in the South African Ukrainian Association immediately organized. I helped with their social media, since there was so much information coming out of Ukrainians day and night. I was on my phone all day. I couldn't sleep, I couldn't eat; being involved and active was much better than sitting around, reading the news and trembling. Now I was involved and was useful to the cause somehow. At that time, my personal feelings faded into the background a little bit, because I was busy and involved with a group of us. We organized the first protests in Cape Town, but unfortunately few people attended besides us.

3. How are your family and friends doing? How often are you in touch?

Two weeks after the start of the war, my father died. Suddenly, his heart stopped. I could not travel home to attend my father’s funeral; my sisters had to organise everything in order to bury my father quickly. With the war raging, there was no funeral procession nor a vigil. Due to the constant bombings, most people were afraid to leave their homes; cafes and restaurants were closed. It was some kind of parallel dimension, a nightmare that would not end. Thank god for the messaging apps, I was able to keep in touch with my sisters and family. Thank God, my hometown was not touched, but due to uncertainty everyone kept running down to the cellar with every air raid siren.

4. What are some ways you are supporting Ukraine now, from abroad?

Right now, I am communicating with and supporting my family and friends; I’m also sharing Ukrainian news on my social media channels.

I also promote Ukrainian culture in South Africa through music (bandura playing), singing Ukrainian folk songs as well as selling traditional Ukrainian cooking. I feel like a cultural ambassador.

Images from Nadiia’s Instagram @ukrbakery.cpt

5. What do you want the world to know/realize/understand/appreciate about Ukrainians and Ukrainian women in particular?

A lot of things. In the areas dear to me - the culture of our nation - it is a treasure. I plan to expand the Ukrainian Bakery’s menu even more, because our cuisine is extremely tasty! I feel it is my mission to promote the cuisine in South Africa. Now I'm "fired up" about new pies and biscuits. Ukrainian housewives can bake such things!!! I want to fascinate the local population with our incredible delicacies. By the way, they love the bandura, just wow! So I try to somehow combine these two areas, although I don't always have time for everything.

6. What will be the first thing you'll do when Ukraine wins?

I will thank the Armed Forces of Ukraine, God, Zelensky (Ukraine’s president), and all our military leaders and of course our Ukrainian people!

“Українські громади по всьому світу (також відомі як українська діаспора) складаються з пристрасних, добрих і відданих своїй справі українців. Якщо ви познайомитеся з ними ближче (а я наполегливо рекомендую вам це зробити), ви переконаєтеся в цьому самі! Від Лос-Анджелеса до Кейптауна українці розлючені та мотивовані щоденними новинами, що надходять з їхньої батьківщини. Україна під ударом; російські безпілотники та ракети знищують житлові комплекси, кав'ярні, продуктові магазини та дитячі садочки. Для багатьох українців, які живуть за кордоном, це подвійне існування: щоденна рутина та одночасне перетравлення українських новин і регулярні зустрічі з друзями та родиною. Паралельні світи ментально виснажують та емоційно паралізують.

Але українці не зупиняються, кожен українець за кордоном займається якоюсь побічною діяльністю на підтримку Батьківщини. Приклад - пані Надія Приймак використовує свої навички пекаря в Кейптауні для популяризації української культури в Південній Африці. Найбільше мені подобаються її "флеш-розпродажі" печива, виручені кошти від яких, звісно, йдуть на потреби Збройних Сил України. "Кожен долар (або ранд) має значення", - каже вона.

Продаж печива в Південній Африці підтримує зусилля захисників за 6 000 миль від нас. Це надихає!

Я ПИШАЮСЯ ТИМ, ЩО ЗНАЮ ПАНІ ПРИЙМАК, ЯКА ТАКОЖ ГРАЄ НА БАНДУРІ (УКРАЇНСЬКИЙ ЩИПКОВИЙ НАРОДНИЙ ІНСТРУМЕНТ), СПІВАЄ І ВИШИВАЄ. НАДІЯ - МАЛЕНЬКА, АЛЕ ПРИСТРАСНА І ПОТУЖНА, УКРАЇНСЬКИЙ ОСТРІВЕЦЬ ПІД ПІВДЕННОАФРИКАНСЬКИМ СОНЦЕМ. ТУТ ВИСВІТЛЮЄТЬСЯ ЇЇ ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ВСІ ЇЇ АКТИВНОСТІ".

- Ольга Шмайденко, засновниця WOW Woman.

Вокалістка, музикантка, українська пекарка, власниця бізнесу, Кейптаун, Південна Африка

1. Ваше повне ім'я.

Надія Приймак.

2. Де ви народилися?

М Полонне Хмельницької області.

3. Яка ваша професія/кар'єра/звання/самопозначення/призначення? Як виглядає ваш типовий день?

За фахом  я вчитель музики.  Після закінчення ВУЗ у працювала 11 років в загальноосвітній школі  та в музичній школі свого міста. Вчителем музики, клас бандури та вокалу.

Для себе особисто виділяю майже пів дня, ранкові ритуали, спорт, сніданок,читання. Тоді вже справи дня. Обожнюю ранок

4. Що ви вивчали в школі (в коледжі та магістратурі)?

Улюблені предмети в школі – англійська, література, географія. Заняття в музичній школі.

5. Як ви опинилися тут, на нинішньому місці в житті? Напишіть про деякі досягнення, якими ви найбільше пишаєтеся. Який для вас момент змінив ваше життя (в особистому житті та/або кар’єрі?), який поставив вас на поточний життєвий шлях? Чим ви займалися до війни, чому і як почали допомагати українкам?

В ПАР я потрапила через одруження з південноафриканцем. Моя трансформація розпочалася після переїзду до ПАР. Коли на новому місці починаєш все з нуля. Перший-другий рік – адаптація, а потім шукаєш себе)  Оскільки , тут я не хотіла бути вчителем в школі, то вже етап минулого. Хотілося щось нове. Дуже багато перекрутилося-перемінилося в голові. Зявилися інші українки в моєму житті, які надихали, мотивували. Дивлячись довкола, розумієш, що можеш займатись чим завгодно. Вибирай, вивчай і втілюй. Все залежить від тебе самого. Ти можеш все!

Маючи достатньо часу, я, нарешті, навчилася в'язати гачком (завжди хотіла, але не мала часу). Створила фб сторінку і почала  продавати свої вироби по всій країні. Так тривало три роки. Потім вирішила, що  час міняти щось. Почала шукати ідеї. І наступний мій проект - Українська пекарня. Почала з нуля. Готувати не вміла зовсім. Ютуб допоміг, плюс багато терпіння та практики. Перед самим початком війни я вирішила остаточно зупинити проект, оскільки, вирішила, що знов пора щось міняти після пяти років кулінарії та випічки. Вивчала соцмережі та медіа баїнг. Хотіла починати новий етап в житті. Але сталась війна і все застигло. Цілими днями в новинах та на звязку з рідними. Руки ні до чого не стоять, мізки теж не можуть ні на чому фокусуватися.

Перед  Пасхою вирішила запустити свій фандрайзинг. Ну як я можу допомогти? Грошима звісно. Оголосила всім клієнтам ро свою ціль, приготувала продукцію і отримані гроші віддала на потреби українців через Укр Асоціацію в ПАР. Звичайно, то краплина в океані, але принаймні комусь ті кошти допомогли.

Також мала виступ в Посольстві ЄС в ПАР, як музиканта мене запросили на День Європи, презентувати українську музику. Запрошення було здійснене через Укр Асоціацію в ПАР, і ті кошти які проплатили теж пішли на потреби українців.

Ще один виступ був в грудні, Різдвяний концерт в німецькій церкві. Теж невеличкі отримані кошти віддала на потреби українців.

То були особисто мої невеличкі внески на потреби України в цей важкий час. Це щодо фінансової допомоги.

Також я визвалася вести соц мережі Асоціації в перші дні війни. Принаймні інфо допомога теж була потрібна.

6. Чим ваше життя відрізняється від того, що ви уявляли, коли вам було 20 років?

В 20років? Вже не згадаю, але то було точно безтурботне життя, коли в 90х не маючи нічого мали все. Маю на увазі, матеріально були забезпечені по мінімуму, але життя було чудове, веселе, безтурботне. Було класно тут і зараз, без всяких бекграундів.

Зараз все аналізую, аж занадто, постійно щось шукаю, вивчаю, знаю , що можу більше.

7. Чи був час, коли життя збило вас з ніг або збивало вас, і як ви знову ставали на ноги?

Так, було кілька таких подій в житті, на жаль. Але все те для чогось дається. Для трансформацій, нових інсайтів. Коли розумієш, або ти береш себе в руки і йдеш далі…або сиди і страждай. Жертвою бути не цікаво…хоч  це теж треба пройти щоб зрозуміти

Розумієш, що ти комусь потрібен і маєш віддати свою увагу тому, кому ще гірше. А коли допомагаєш комусь, то своє відходить  на задній план.

8. Що б ви порадили іншим жінкам і дівчатам? Для майбутнього покоління жінок?

Вірити в себе, свій потенціал і сміливо іти вперед. Чим раніше, тим краще.

9. Знаючи те, що ми знаємо зараз у нинішньому політичному кліматі, чи можуть жінки бути «все, чим ми можемо бути» у сучасному світі? Який шлях вперед, на вашу думку, для «феміністичних цінностей»?

Думаю, що так. Жінка може дуже багато. Але для чого могти все? Просто бути собою. Відчувати себе жінкою. Бо рутина затягує в різні поточні справи. Перш за все, жінка – берегиня сімейного затишку. Це пріоритет номер один. А далі вже по пріоритетності можна виставляти інші напрямки. Але то має бути  щось саме те, до чого лежить душа, а не для статусу.

10. Де в світі ви відчуваєте себе «найвищим» (тобто де ваше щасливе місце)?

Вдома, в рідній хаті.

11. Якими позашкільними заняттями/хобі ви найбільше пишаєтеся? Чому?

Моїм позашкільним заняттям  була музика. Я про то не шкодую. Я сама то вибрала. Бандура – то любов мого життя. Музика наповнює нас почуттями, відкриває серце, говорить краще будь-яких слів. То потужний засіб для облагородження людини. Не всім дано то відчути, сприйняти глибоко, пройнятися. Кому дано – щасливчик))) то є дар і то треба нести людям.

12. Ви подорожували самостійно? Якщо так, то які місця найбільше запам’яталися і чому? Чому ви подорожуєте і чи рекомендували б це жінкам?

Сама не подорожую, але маю в планах. Наразі, люблю бути сама на природі. То є неймовірна насолода, відпочинок для душі, тиша для думок і поточних трривог. Свого роду антистрес. Неймовірно знімає  напругу, наповнює енергією, позитивом.

13. Ким ви хочете стати, коли виростете? Майбутні цілі/виклики?

Плани на майбутнє краще тримати в тиші та спокої))) і менше про то говорити,а краще – діяти. А коли досягнеш – тоді можна і розказати.

14. Які страхи ви все ще сподіваєтеся подолати?

Страшно, коли люди гинуть від ракет, коли руйнується країна із-зі амбіцій ідіота. Страшно, коли той ідіот править іншою країною. Як того страху позбавитись – не знаю. В порівнянні з цим страхом інші приватні страхи – так собі…дрібниці.

15. Ви б зробили щось інше, якби знову прожили життя?

Цінувати і любити своїх батьків, рідних, близьких. Допомагати їм, більше проводити часу разом. Час – дорогий і невідновний ресурс. Головне в житті – набутися разом.

16. Що/хто надихає вас?

Музика, спорт, книги – живлять мене, заряджають енергією, мотивують. Успішні люди, які постійно в пошуку, ростуть , розвиваються, щось вивчають  і кайфують від процесу.

17. На що ви сподіваєтеся?

На швидку перемогу України.

18. Які складові для хорошого життя? Як глобальна пандемія та війна в Україні змінили ваш погляд на світ, на своє життя, на ваші цілі та мрії?

Щастя, яке йде зсередини себе. Духовне наповнення. І буде добре всюди , де б ти не був. Бо куди б не пішов – береш з собою себе. Радіти кожному дню, бути вдячним за те що маєш, ділитися добром (словом, ділом, посмішкою) Бути собою, справжнім.

Завдяки пандемії – я зайнялась спортом, хоч все життя не любила ні спорт, ні тих, хто цим займався. В голові щось змінилося, не можу пояснити. Але саме в голові. Коли ти це робиш не тому що це модно, чи когось вразити, чи підкреслити свої достоїнства. А робиш це тому що тобі в кайф. Ніколи не думала , що можна пихтіти і так радіти)))просто відчуваю то, а чого так сталось не можу пояснити, феномен якийсь.

Війна – то найстрашніше, що може бути. Коли десь війна, то страшно, сумно, гинуть людь, шкода…але то десь…. А коли війна приходить в твій дім – в голові все кардинально змінюється на всі 180. Думаю, що війна змінила точно 50% українців, по мінімуму. Можливо, і більше, але половину – це точно. І в кращий бік. Особисто я зрозуміла наскільки важлива національна самосвідомість.

Цілі та плани, які були напередодні війни, відклалися в бік. Бо просто не можливо нічим зайнятися від постійного потоку новин, ні зфокусуватися. Може то я так емоційно все переживаю. Але ні руки, ні мізки до чого не стоять.

Що ви відчуваєте/понімаєте/ціните в українцях і українських жінках, чого ви, можливо, не осознавали раніше (до війни)?

Ціную гідність людську та національну. Самовизначеність.

19. Які (принаймні) три якості ви найбільше любите в собі і чому? Які ваші суперздібності?

Організована, відповідальна. Це точно можу сказати. А інше хай люди кажуть)))

20. Яку пораду б ви дали собі в 14-річному віці? Яку пораду вона б дала вам?

Іди вперед і нічого не бійся.

21. Що ви зараз читаєте? (які книги ви найбільше даруєте і які ваші улюблені читання?)

Читаю книги по саморозвитку, самопізнанню, психологія, трішки маркетинг. Люблю класичну літературу дуже. Саме зараз читаю Діпака Чопру та Діспензу

22. Хто така WOW ЖІНКА у вашому світі, яка надихає вас і чому? Чи можете ви призначити трьох (або більше) жінок, яких ви знаєте, які ідеально відповідають опису ВАУ ЖІНКА? Що б ви сказали їм, якби у вас була можливість, про те, чому ви ними захоплюєтеся?

Мене скорше надихають чоловіки))) принаймні, ті за якими я слідкую. Мотиватори і експерти.

Серед жінок з якими я спілкуюся– Дзвінка Качур. Нереально крута. Жінка, яка не має меж, в сенсі, що все можливо і досяжно, але треба до того йти, робити кроки. Неймовірно проста, доступна і в той же час всебічно розвинена, людина, яка дуже багато досягла в житті і йде далі. Такі люди надихають і я рада, що такі люди трапляються в моєму житті.

23. Де інші можуть знайти вас/вашу роботу (посилання на веб-сайти, блоги тощо)?

Мій сайт: ukrbakery.com

Мої IG сторінки: bandura.africa & @ukrbakery.cpt

!Питання українкам!

1. Де ви були, коли стався напад (в цьому році, але, звісно, ​​можна написати і про перше захоплення землі, і про Майдан, і про Крим)? Чи вірили ви в можливість нападу РФ на ключові міста України і продовження повномасштабної агресії?

Я взагалі, ніяких новин не дивилась, політикою абсолютно не цікавилась. Сестра розказувала, що вдома всі тільки ро війну говорять, готують валізки тривоги. То мені було щось типу інфо акції. Не вірила!

Напередодні війни списувалась з двоєрідною сестрою, яка живе під самим Харковом. Вона теж намагалась не вникати в загальну тривогу, ходила на роботу, робила свої справи. Буквально, за день чи за два дні до війни вона скинула мені відео, на якому довгелецька колона величезної страшної військової техніки по трасі до Дніпра. Я таких машин в житті не бачила, розплакалась, бо дуже страшно стало від одного іх вигляду. Ввечері 23го пішла пройтись на пляж, а в головіп існя Петриненка «Господи, помилуй нас». Оскільки встаю о 6.00, то вранці першим ділом схопила телефон (ще в ліжку), відкриваю ФБ, а там перша сторіс від БіБіСі «Почалося  повномасштабне вторгнення».  Шок!!!! Руки , ноги тремтять, зуби цокотять….почала всім писати по вайберу. Моя сімя на Хмельниччині дякувати Богу. Мали вибухи за 40км, де був військовий аеродром (Старокостянтинів). Сестра з чоловіком раненько їхали до Хмельницького (це десь 120км). Кругом пости, їх розвернули назад.

Дуже переживала за сестру, що під Харковом. Всі ж тікали хто куди. Її чоловік був у відрядженні в Луганську! То вона тряслась, його чекала, а після обіду сказала, що нікуди не поїдуть, залишаться там. Купа історій, в кожного своя трагедія. Навіть зараз пишу і мурахи по шкірі і сльози. Досі не можу дивитися ніяких відео про перші дні війни, пісні першиїх днів, бо знов трясе.

2. Що ви пережили в день початку війни? Куди ви пішли і який, як ви пам'ятаєте, був ваш план?

Про перший день війни написала вище. То жах! Цілісінький день в різних ТГ каналах, включила 1+1 онлайн і так він в мене цілими днями як радіо говорив десь місяць…Дівчата Укр Асоціації зразу активувалися. Дзвінка спитала чи можу допомогти. Зразу ж я спитала : що робити? І відтоді я почала вести соцмережі Асоціації. Інста, Фб, Тікток та Твітер створила. Оскільки інфи в ТГ було багато, то постити було що. Я і так цілими днями тільки в телефоні сиділа. Спати не могла, істи теж, тільки банани, щоб енергія була. То було набагато краще ніж сидіти читати новини і тремтіти, плакати. Тепер була потрібна справа, яку могла робити тільки я. Тобто відчувала, що роблю потрібну роботу. Тоді свої переживання відійшли трохи на задній план, бо зайнята справою.
Перші протести в Кейптауні, але людей було мало…на жаль.

3. Як поживає ваша родина і як поживають ваші друзі? Як часто ви спілкуєтеся?

Через два тижні від початку війни не стало мого тата. Раптово, серце. Полетіти я не могла, сетри  все організували, швидко поховали, бо навіть похоронної процесії та обіду не було. Всі боялися виходити з хат, кафе та ресторани закриті. То був якийсь паралельний вимір, кошмар який не закінчується.

Добре, що є месенджери, то була на звязку з рідними сетрами та тою сестрою, що під Харковом. Дякувати Богі їхнє село не зачіпили, але постійно сиділи в погребі.

4. Якими способами ви зараз підтримуєте Україну з-за кордону?

Саме зараз – спілкуюся з друзями, ділюся нфою в соцмережах. Пропагую українську культуру в ПАР саме через музику (бандура) та кулінарію традиційну. Культурний амбасадор)))

5. Що ви хочете, щоб світ знав про українців у цей важкий час? Про українських жінок?

Саме по напрямках, які я просуваю, то дуже багато що. Це культура нашої нації – скарб. Хочу розширити меню, бо у нас надзвичайно смачна кухня. Тому певно моя місія просувати це тут.  Зараз «загорілася» новими пляцками, печивом. Українські господині таке вміють випікати!!! Хочу заворожити місцеве населення нашими неймовірними смаколиками. До речі, вони дуже люблюять бандуру, просто вау! Тому намагаюсь якось поєднувати ці два напрями, хоч не завжди є час на все.

6. Що ви зробите в першу чергу, коли Україна переможе?

Подякую ЗСУ, Богу, Зеленському, всім нашим воєнначальникам та нашому народу!!!!!!

БОНУСНІ запитання

1. За що і за кого варто страждати? Не треба страждати, треба жити і радіти, бо життя коротке. Страждання не приносить нікому ніяких плюсів. Тому кому воно потрібне.

2. Що б ви зробили якби знали, що вас ніхто не засудить? Якщо хтось засудить, то то його вибір. Яке моє відношення до чиїхось суджень. То не в моїй голові відбувається мисленнєві процеси))) Not my circus, not my monkey.

3. Якби вам більше не потрібно було працювати, що б ви робили зі своїми днями?

Грати на бандурі, слухати музику, вязати, читати, бути на природі, медитації, спорт. Поїхала б в Індію, в монастир якийсь,  хотіла б ще пройти віпасану. Але мені без праці скучно)))повинна бути якась ціль і йти до неї, сам процес цікавий.

4. Якби ви могли бути кимось на один день, ким би ви були? Таки собою.

5. Якби ви могли б пережити один рік свого життя, який би це був? 2006 – коли всі дорогі мені люди були живі і разом.

6. Що вас найбільше турбує в інших людях? Що ви найбільше любите в інших людях? Нещирість, корисливість, хитрожопість))) соррі не знайшла культурного еквіваленту.  Ціную щирих, справжніх, мотиваторів. собою.